Мурашки по шкірі: дитячі книги про війну
Ще кілька років тому про війну ми дізнавалися лише з книжок і фільмів. Це було доволі абстрактне явище, яке жахало, але тільки теоретично. Учасників-ветеранів щороку ставало дедалі менше, як і дітей війни. Тобто ті, хто безпосередньо бачив і відчув на собі всі труднощі і поневіряння. До нас долинало лише ехо... Слабкий відголосок, який втрачав емоційне забарвлення, а разом з тим і сенс, а все більше набував рис звичайного факту - стільки-то загинуло така-то зброя використовувалася, ось такі зміни відбулися... Здавалося б Друга світова - найгірше, що могло трапитися з людством, неодноразово лунали гасла "Ніколи знову!"... Але історія жорстоко карає за невивчені уроки. Особливо, коли під боком такий сусід.
Війна стала іншим явищем, коли ми відчули її на собі. Коли діти почали втрачати батьків, дружини - чоловіків, а інколи і чоловіки своїх коханих, коли батьки ховали ще таких молодих і юних дітей. Коли жодні новини не обходяться без повідомлень про загиблих чи поранених. Коли вбивають ось зовсім поруч. Руйнують мій і твій дім...
Доволі суперечливе питання: чи говорити з дітьми про війну - з якого віку, які слова підібрати, як правильно пояснити? Але коли, дитина безпосередньо залучена у події - вибору не залишається. І тоді дуже швидко, майже миттєво доводиться дорослішати.
Саме цим надихнулася Галина Кирпа у 2014. Перші смерті тоді були на Майдані, звісно що серед присутніх і діти. Її книжка "Мій тато став зіркою" довго писалася. Тема - складна і делікатна. Таке холодне і незламне Ніколи - як лейтмотив через усю історію. Тато ніколи не повернеться додому. Тато ніколи не буде бавитися зі мною. Тато ніколи мене не обійме. Тато ніколи мене не захистить. Невідворотність і жорстокість цього "ніколи" доводиться пояснювати маленькій дівчинці.
Художня література для дітей на історичну тему – це не тільки захопливі історії, а і важливий інструмент формування свідомості. Побудова в системі цінностей правильних і правдивих орієнтирів. Такими є «Джури» Володимира Рутківського. Чотири цікавезні історії. Чотири можливості насолодитися пригодами українських супергероїв.
Книги про АТО – спосіб рефлексії пережитого. Особливо, якщо автор – військовий/військова. Найцінніше, що є в людини це її досвід. І книга це найкращий канал передачі такого досвіду.
Не пошкодував деталей Валерій Ананьєв у книзі «Сліди на дорозі». Щиро і без прикрас він описує свій шлях, внутрішні зміни, його думки і мрії. Особливість цієї книжки в тому, що на полях ви зустрінете QR-коди з посиланнями на фото чи відео подій, про які йде мова. Можливість максимально наочно відчути те, про що пише автор.
Художні книги про другу світову війну зараз набувають актуальності висвітлюючи нові питання, на які раніше не звертали уваги.
«Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння» Мері Енн Шеффер і Енні Берровз. У жанрі епістолярного роману розповіли про те, як під час війни не тільки можна, а й потрібно радіти, тішитися і навіть закохуватися. Надзвичайно тепла і надихаюча історія про війну.
Книги українських письменників про війну теж можуть бути цікавими і популярними. Роман Гаськи Шиян «За спиною» окрім визнання читачів отримав Літературну премію Європейського Союзу (European Union Prize for Literature). Це перша українська лауреатка в історії цієї нагороди.
