Книга в книзі – це завжди дуже цікавий сюжетний хід будь-якого твору. Він дає змогу як наситити текст новою інтелектуальною складовою, збагатити культурний шар, так і додати елементів інтертекстуальності. До того ж окремі автори полюбляють додавати в сюжет своєрідні посилання на власні книги, уже видані. Це, безперечно, не може не заінтригувати читача. Кращі художні книги сучасності збагачені схожим художнім прийомом. Безперечно, вони від цього тільки виграють і стають цікавішими.
Книги, де герої читають книги, дуже різноманітні. Згадаймо, до прикладу, роман Флобера «Пані Боварі». Так, у одному з епізодів цього твору вказується, що героїня читає повість французького письменника Бернардена де Сен-П’єра «Поля й Віржині».
Люблять літературу й персонажі книги Лукаша Орбітовського «Голова Змія». Зокрема, один із героїв підкреслює, що випалив пачку цигарок і прочитав два оповідання у «Фантастиці». Цікаво, що «Фантастика» - один із найстаріших польських журналів фантастичної літератури, що має неабиякий авторитет (і в якому, до слова, друкувався і сам Орбітовський).
Цей автор вставив посилання на інший твір і в оповіданні «Ломбард». Так, один із героїв зазначає, що «читав «Краби» Сміта». Це – книги з циклу письменника Гая Н. Сміта. Вони вирізняються неабиякими сценами жахіть.
Книги, що згадуються в інших книгах, нерідко самі по собі є доволі популярною літературою. До прикладу, видання Ольги Токарчук «Бігуни» демонструє читачам, як герої знайомляться з творчістю філософа та культуролога Еміля Чорана. Вони читають його тексти та досить ґрунтовно над ними рефлексують.
У книжці Сола Беллоу «Дар Гумбольдта» ми бачимо перед собою справжніх інтелектуалів! Вони читають Джеймса, Пруста, Едіт Вортон, Карла Маркса, Зігмунда Фройда та багатьох інших.
Треба згадати й видання Генрі Девіда Торо «Волден, або Життя в лісах». Так, його герої читають британського мемуариста й садівника Джона Івліна та цитують індуїстські релігійні трактати.
Сома Моргенштерн у своїй книжці «В інші часи. Юні літа у Східній Галичині» теж демонструє героя, який неабияк любить читати різні видання.
Що читають літературні герої? Як правило, ті твори, які можуть найліпше підкреслити їхній образ, зробити його більш рельєфним.
Так, у славнозвісному романі Джорджа Орвелла «1984» ми стикаємося з вигаданою книгою «Теорія і практика олігархічного колективізму», яку читає Вінстон Сміт. Характерно, що її автор, також вигаданий персонаж Емануїл Голдштайн, був справжнім «цапом-відбувайлом» для офіційної пропаганди, на якого намагалися повісити всі державні проблеми і так консолідувати населення.
Варто згадати книгу Дональда Бартелмі «Білосніжка». Її героїня дуже любить читати: так, вона знайомиться з англійськими поетами-романтиками Шеллі, Байроном і Кітсом, студіює видання «Теоретичні основи психології».
У книжці Юрія Тарнавського «Теплі полярні ночі» бачимо, що герой читає багато літератури на тему козаччини.