10 антиутопій ХХ століття

Антиутопія – жанр, що зображає всі негативні риси умовного людського суспільства у вірогідному майбутньому. Вона ніби покликана застерегти нас, змусити задуматися.

Книга «Весна Варварів» Йонаса Люшера розкриває перед нами той варіант майбутнього Європи, котрий може статися в будь-який момент. Ніякого апокаліптичного вибуху – просте, здавалося б, банкрутство Британії вмить перевертає людські долі, робить вчорашніх друзів неприятелями, а боротьбу за виживання ставить вище моральних норм.

Показовим є сюжет славнозвісного «Пікніку на узбіччі» братів Стругацьких. Його сміливо можна назвати антиутопією-застереженням. «Зона», звідки сталкери отримують артефакти від інопланетян, пошук заповітного «Золотого шару» і готовність жертвувати заради нього чужим життям.

Класикою жанру антиутопії став, без сумніву, і роман Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом». Похмуре тоталітарне майбутнє, в якому одну з найбільших загроз становлять книги, котрі потрібно нещадно знищувати. Красномовна ілюстрація тези «Хто володіє знанням – той володіє Істиною».  

«Марсіанські хроніки (Чумацький шлях)» Бредбері торкаються досить контроверсійної теми імовірного майбутнього – колонізації людством космосу через ядерний вибух на Землі. Автор невблаганно показує, як ті, що знищили свою планету, ніскільки не краще ставляться й до чужої. 

В книзі «Цивілізація статусу» Роберта Шеклі події теж розгортаються в космосі, на планеті-в’язниці Омега. Головний герой протистоїть цілій системі, що збудована на навіюванні потрібної інформації у підсвідомість. Блеф, маніпуляція, обман – такі сумнівні «цінності» майбутнього змальовує автор.

У подібному ключі звучить і розповідь Шеклі «Пастка на людей». Перенаселення, нівеляція цінності суспільства, а найважливіша подія – День Земельних Гонок, змагання, під час якого учасники можуть виграти невеличку земельну ділянку ціною чужих життів.

Книга «Фундація» Айзека Азімова демонструє майбутнє життя Галактичної Імперії – з перенесеними туди людськими пристрастями, інтригами й загалом похмурою безрадісною обстановкою.

Роман Дена Сімонса «Падіння Гіперіона» - друга частина тетралогії «Пісні Гіперіона». В ній розповідається про переселення людства на планету Гіперіон внаслідок земного вибуху. Моторошна атмосфера часів «посткінця», зображення таємничого Техно-Центру, що намагається тотально контролювати ситуацію – досить антиутопічний виворіт космічних одіссей.   

Книга «Ендіміон» - продовження циклу Сімонса. В ній сюжет ускладнено наявністю відродженої Церкви, що взаємодіє з Техно-Центром і виразно доповнює архітектоніку космічного диктаторського режиму. 

Завершує тетралогію Сімонса роман «Схід Ендіміона». Підсумовуючи епопею та відкриваючи головні таємниці, письменник ставить нас перед невтішним висновком: нинішній розвиток людства навіть при наявності космічних перспектив не є чимось утопічним, радше – макабричною антиутопією.