Євген Гуцало : книги та біографія

Твори Євгена Гуцала — це вірші, романи, повісті, есеї, оповідання та новели, в яких проявився естетичний світогляд митця, сформований під впливом його власної біографії, у дитинстві понівеченої війною, захопленням творчістю класиків (М. Коцюбинського, М. Рильського, М. Стельмаха) та усною народною творчістю.

Євген Пилипович Гуцало народився 14 січня 1937 року в с. Старий Животів на Вінниччині в сім’ї сільських учителів. Дитинство Євгена Гуцала минало в атмосфері читання. Батьки прищепили йому непідробну любов до книжок. Маленький Євген «ковтав» їх одна за одною та швидко перечитав спершу всю домашню бібліотеку, потім шкільну, а потім подався до бібліотек сусіднього села та районного центру. Ще в десять років вирішив, що стане письменником, для цього оточував себе «спеціальним антуражем»: власноруч зробив собі дерев’яний стіл біля хати в кущах бузку та щодня писав там вірші й оповідання.

Закінчивши навчання в сільській школі, юнак вирішив вступати на журналістику до Київського університету ім. Т. Шевченка, однак на останньому іспиті йому «зрізали бал», через що він так і не пройшов за конкурсом. Розчарований, але з вірою в майбутнє Євген Гуцало таки вступає наступного року до Ніжинського педагогічного інституту ім. М. Гоголя та водночас поринає у творчість. Закінчує навчання, уже маючи пропозиції працювати в декількох періодичних виданнях. 

З 1961 року працює в «Літературній Україні», а згодом у газеті «Радянський письменник». У той самий час виходить друком його перша збірка оповідань «Люди серед людей». На подальшій творчості  позначається поїздка у складі делегації до Франції. Надалі Євген Гуцало плідно працює на творчій ниві та поступово закріплює за собою статус шістдесятника.

У період «застою», коли відбувається наступ на українську інтелігенцію, Євгену Гуцалу був одним із тих письменників, яким вдалося зберегти свою самобутність та незалежність. Він не обрав шлях дисидента, однак знайшов спосіб по-своєму розповідати правду, пишучи твори, що висміювали тогочасне життя.

Здобуття незалежності України надало письменнику поштовху до нової творчості, однак у 1995 році його життя обірвалося.

Твори Володимира Винниченка — класика української літератури, громадського діяча та політика — досі не втрачають своєї актуальності.