Перепочинок
| Автор | Маріо Бенедетті |
|---|---|
| Видавництво | Книги-XXI |
| Перекладач | Анна Вовченко |
| Рік видання | 2019 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 160 |
| Обкладинка | Тверда |
| Вага | 0.222 |
| ISBN | 9786176142591 |
| Формат | 135x205x16мм |
| Тип | Паперова книга |
| Наявність ілюстрацій | Ні |
| Перекладна | Так |
Анотація "Перепочинок", Маріо Бенедетті
Перепочинок
Мартін Сантоме живе тихим і достатньо пустим життям. На носі 50-ти річчя. Дружина давно померла. Троє дітей хоч і живуть із ним, проте вони не надто близькі. Є робота, там якісь звіти, цифри, перекладення папірців. От-от пенсія.
Одного дня все міняється. В офісі з'являється молода - років на 25 молодша - дівчина. Із простого інтересу розгорається симпатія, а потім і любов.
Але все непросто, і не тільки через різницю у віці. Що це за почуття, на тлі якого навіть стосунки з покійною дружиною здаються несерйозними? Що він може дати такій молодій жінці? Як сказати знайомим, і чи варто взагалі виносити все на люди?
Книжка написана у вигляді щоденника. Така ода екзистенційній кризі. Про зрілість, самотність і щастя, яке витікає крізь пальці. "Сьогодні вдень були разом. І це ж не вперше, та все ж я пишу про це. Тому що сьогодні - щось надзвичайне. Ніколи в житті, ні з Ісабель, ні з іншою жінкою, не відчував я себе таким щасливим. Як в черевика вставляють колодку, щоб його розтягнути, так хтось мовби вставив в моє серце Авельянеду, і серце розтягується, шириться з кожним днем, вміщуючи все більше і більше любові. Я, по правді кажучи, навіть не знав, які приховано в мені запаси ніжності. І плювати, що слово «ніжність» вважається в наш час вульгарним"
Не можу сказати, що книжка вразила, але і не шкодую, що прочитала. З одного боку, мені не близька ця тема. Проте навряд тільки цим можна пояснити, що "Перепочинок" мене не зачепив.
Скажімо, я обожнюю фільм "Елегія" іспанського режисера Ізабель Койшет (екранізація роману Філіпа Рота "Вмираюча тварина"). Там дуже схожа зав'язка сюжету, хіба що з іншим фіналом. Але дилеми і сумніви головного героя такі ж. І "Елегія" мені здалась гострішою, живішою. Може тому, що там більше розкрили жінку в такій ситуації, вона не лише фон для чоловічих емоцій. В "Елегії" героїня сумнівається, діє, відступає, робить ще крок. У фільмі є історія пари, стосунків, а не сповідь однієї людини. І мені такий формат більш сподобався.
Одним словом, "Перепочинок" Бенедетті- 50/50. Не моє. А от обкладинка укр видання страшенно красива.
