Ми (роман)

Ніяких людей, лише букви і номери!

Роман-антиутопія Євгенія Замятіна вважається першим романом цього жанру. Я вже раніше читала такі твори, як «451 градус по Фарінгейту» Р.Бредбері і «Прекрасний новий світ» О.Хакслі і можу сказати, що всі вони схожі один на одного. Майбутній і єдиний світ, в якому держава повністю управляє суспільством, у всіх сферах життя. І роман «Ми» не став винятком, але все ж сюжет і герої відрізняються один від одного.

Йдеться про далеке майбутнє і нове суспільстві, в якому немає місця почуттям, переживанням, уяві і любові. Існує єдина держава, де люди живуть за чітким розпорядком дня в квартирах зі скляними стінами (вся особисте життя напоказ, їм же приховувати нема чого), де вся кореспонденція прочитується, де є право години на інтимне життя, де повністю заборонені алкоголь і тютюн, де замість імен є тільки букви і цифри.

«Душа» для людей цього суспільства є хворобою, причому небезпечною. І люди живуть в цьому світі, вважають себе щасливими і сліпо вірять всьому, що диктує їм держава. Так і головний герой Д-503 є зразком ідеального, законослухняного громадянина, який будує космічний корабель «Інтеграл». Він веде щоденник, в якому описує все своє спокійне й щасливе життя, але все змінюється після зустрічі з I-330. Саме з цього моменту все в житті героя змінюється, він починає відчувати те, що вважається незнайомим. І що ж робити Д-503 – віддасться новим почуттям або ж буде з ними боротися і залишиться вірний єдиній державі?

Страшно від книги, адже багато що стає реальністю.