Брюґґе-як-Смерть

Юґ Віан втрачає свою кохану дружину, що пішла з життя передчасно. Невтішний вдівець не може жити спокійно й перенести втрату найдорожчої для нього людини. Його серце розбите. Юґ їде до Брюґґе. І повитий смутком Брюґґе, мертвий Брюґґе сумує неначе так само, як і невтішний Віан. Віан живе відлюдником, весь в думках про минуле щастя, і лише Брюґґе розуміє його в повній мірі, резонуючи в унісон струнам його душі. Навколо Юґа – лиш зів’яле життя. І меланхолія. Як і Брюґґе, що теж пережив свої найкращі днини. І більше вони ніколи не повернуться. Адже колись Брюґґе був морським портом, а потім позбавився цього значення… Та хіба лише в цьому справа? Життя вмирає, зітліває. В’яне, немов троянди, коли приходить їх термін зів’янути. Постійно, раз за разом повертаючись до милого серця образу коханої дружини, герой створює її культ. Він творить її вівтар, аби щочасу переживати біду й гіркоту розлуки. Аж до того часу, як він зустрічає на вулиці… Її. Жанна, танцівниця з кордебалету, дуже схожа на дружину Віана. І тепер Юґ Віан вступає в особисті відносини з Жанною. З одного боку – його тягне до неї. Та куди подінеш відчуття провини перед померлою коханою? І – вічну меланхолію. І смуток, і Брюґґе, що як Смерть…

Опублікований 1892 р. роман знаменитого бельгійського поета й прозаїка Жоржа Роденбаха (1855-1898) «Брюґґе-як-Смерть» став визнаною класикою символізму. Відкривши шлях багатьом меланхолійним творам декадентської літератури, він позначив новий етап у розвитку цього жанру. Досі «Брюґґе-як-Смерть» часто називається одним із найкращих монументальних зразків символізму й декадансу в прозі, буквально являючи собою закінчений абсолютний шедевр. Цей роман навіки уславив місто Брюґґе, повите смутком.