Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння

Книга про післявоєнні часи

Я ніколи не думала, що книга про війну, або про післявоєнні часи, коли люди ще тільки збирають своє життя до купи, може бути кумедною. Ніколи не подумала, що зможу сміятися читаючи, про ті тяжкі, страшні події. Але автори зробили неможливе.

Даний роман написаний в епістолярному жанрі. Ми просто слідкуємо за перепискою головної героїня з її адресатами, а в голові програється цілий фільм.

Головна героїня роману, Джулієт, знаходиться у письменницькій кризі. Вона в активному пошуку нової теми для книги. І так виходить, що їй несподівано приходить лист від незнайомого чоловіка, який дякує їй за книгу. Так у них зав`язується переписка. І Джулієт починає знайомитися з мешканцями маленького містечка на острові та дізнається їхні історії, та все, що вони пережили під час окупації. А те як створився їхній книжковий клуб, дуже зацікавлює нашу письменницю. І вона розуміє, що потрібно терміново відправлятися у це містечко, адже саме там вона напише нову книгу про цих неймовірних людей.

І те, як письменниця змінить життя жителів, а головне як сама Джулієт зміниться протягом книги, ми і дізнаємося прочитавши її.

Екранізація, яка вийшла у 2018р. навіть на половину не відображає те, яка прекрасна книга. Якщо чесно, то фільм розчарував, а книга все ще залишається однією з найкращих книг, прочитаних мною.

Коли любов до літератури рятує життя

"Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння" приваблює справжнього книголюба вже самою назвою. Основні події відбуваються на Нормандських островах по закінченню Другої світової війни. Читач може сприймати цю розповідь як романтичну, дехто, як історичну, але головні персонажі тут книги та їх читачі. У важкі часи під час окупації жителями острова Гернсі був створений читацький клуб. Ця подія допомогла їм пережити важкі голодні часи. Учасники клубу морально і фізично підтримували один одного.

Це історія про війну, людей, добро, незламність, дружбу та кохання. Роман складається з листів, що робить його ще більше незвичним та майстерним. Коли востаннє ви комусь писали листа? Чи взагалі писали?... Як на мене, ми багато втратили, відмовившись від цієї форми спілкування.

Ця розповідь змусила мене реготати, плакати, співпереживати, хвилюватися, а ще дізнаватися про невідомих до цього моменту авторів. Але головне - вона дає віру. Члени Клубу зрозуміли, що дружнє спілкування та любов до мистецтва допомагають пережити важкі часи. А зараз нам так бракує дружніх розмов, посиденьок, простого розуміння, що ти не сам і завжди є на кого покластися, ну і звичайно, поділитися враженнями про прочитану книжку…

Цю книгу неможливо читати…

Без посмішки на обличчі, без переживання і співчуття, а також без відчуття щастя та душевного тепла. Вона натхненна, романтична, чуттєва, болюча, вражаюча, з дрібкою гумору та нотами смутку… Вона зайняла своє почесне місце серед списку моїх найулюбленіших книжок.

Я прочитала немало історій про життя людей у різних країнах під час Другої Світової війни. Саме у цій книзі перед нами відкривається нелегке життя мешканців Нормандських островів у німецькій окупації, які були оточені кілометрами води та не мали доступу ні до їжі, ні до інших необхідних для виживання речей. 

Усе почалося з листа. Коли війна закінчилася, у мешканців острова знову з’явилася можливість повноцінно жити та займатися улюбленими справами. А читання стало однією з найбільших пристрастей під час жорстоких окупаційних умов.

Джулієт – молода письменниця - знаходиться у творчій кризі. Однак, коли вона отримує листа від мешканця острова Гернсі, її життя перевертається догори дриґом. Вона знаходить не лише сюжет для нової книги, а й дещо більше.

Мене до болю вразили історії мешканців острова про життя під час окупації, про те, як німці знищували безпритульних тварин, випускали змучених рабів вночі на пошуки їжі, про те, як людям доводилося відправляти своїх дітей за тисячі кілометрів на багато років й не мати ні найменшої гадки, чи вони й досі живі. 

Я захоплююсь вмінням авторки так вдало збалансувати радісне й трагічне, аби після прочитання у тебе залишилися лише позитивні емоції, незважаючи на весь біль та смуток, переданий у цій книзі.