Анотація "77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни (м'яка обкладинка)", Зоя Храмченко
У дитинстві вона не могла зрозуміти, чому люди у фільмах про блокаду Ленінграда постійно лежать. А коли Маріуполь узяли в облогу росіяни, і вона з чоловіком багато днів прожила без води, їжі й тепла під постійними обстрілами, зрозуміла — коли лежиш, то економиш сили та енергію.
У «77 днів лютого» увійшли репортажі, написані журналістками українського видання Reporters у період між 23 лютого і 9 травня — двома символічними датами в російській мілітарній ідеології. Вторгнення російських військ в Україну зупинило лік днів і відкинуло українців у міжчасся, де досі триває лютий — місяць початку великої війни. У цьому міжчассі і в цих відвертих історіях є біль, страх, ненависть, подекуди відчай. Та головне — надія. Це оголений нерв і чесний голос нової української дійсності, який журналістки і авторки Reporters зафіксували із перших вуст.
Дуже щемка книга. Довго відкладала прочитання, бо думала, що не витримаю, а дарма - тексти неймовірно влучно скомпоновані: є дійсно дуже важкі, а є життєствердні та навіть життєрадісні (і це від мешканки Маріуполя! Неймовірна сила духу). І хоча в процесі читання доводилось зупинятись на перерви, збірка прочиталась за два вечори і залишила по собі хай і з присмаком суму, але дуже світлі почуття.
Книга, яку корисно було б прочитати кожному українцю! Це збірка коротких оповідань від людей, які переживали війну в Маріуполі, Чернігові та інших містах, про евакуацію автомобілями і потягами... Все це доповнене особистими переживаннями головних героїв і героїнь...
Одну зірочку знімаю за те, що оповідання дуже невеличкі, мені не вистачило об'єму інформації...