Анотація "Бойові кораблі. Еволюція лінкорів та авіаносців", Максим Паламарчук
Тоннаж американських авіаносців за останні десятиліття збільшився майже у вісім разів. Сучасні патрульні кораблі більші за деякі крейсери ХІХ століття. Це лише один з аспектів розвитку, який проходить ця техніка, конкуруючи не лише між собою, а й з танками, ракетами, бомбардувальниками, безпілотниками, розвідкою та дипломатами, пільговими позиками і торговими ембарго.
У цій книжці військовий експерт Максим Паламарчук описує еволюцію основних бойових кораблів у стратегічному середовищі, як результат взаємодії численних різноспрямованих впливів: політики, технологій, державних бюджетів, поглядів адміралів на тактику застосування флоту і, не в останню чергу, закономірностей та випадковостей війни.
Читати все
Про книжку "Бойові кораблі. Еволюція лінкорів та авіаносців"
Книга Максима Паламарчука «Бойові кораблі. Еволюція лінкорів та авіаносців» — це видатне дослідження, яке поглиблено і детально висвітлює еволюцію бойових кораблів, зокрема лінкорів і авіаносців, в контексті змінюваного стратегічного середовища. Паламарчук, військовий експерт з глибокими знаннями в області військово-морських технологій, пропонує читачам захоплюючу подорож через століття, розкриваючи, як політика, технології, економіка та військова тактика формували розвиток цих величезних машин війни.
Книга починає свою подорож від ранніх форм бойових кораблів, таких як парусні лінкори, і поступово переходить до сучасних авіаносців, які визначають сучасний флот. Паламарчук не лише описує технічний прогрес, але й надає читачам контекст, в якому цей прогрес відбувався. Він глибоко аналізує вплив кожного з факторів, які визначали еволюцію кораблів, від технологічних інновацій до політичних і економічних обставин.
Однією з найбільш вражаючих частин книги є детальне обговорення змін у тоннажі бойових кораблів. Зокрема, Паламарчук підкреслює, як американські авіаносці за останні десятиліття стали значно більшими порівняно з крейсерами ХІХ ст.
Рекомендуємо придбати книгу саме у мережі магазинів "Книгарня Є". Видання знаходиться у розділі військової справи та зброї, так само як "Стратегія: історія" Лоуренса Фрідмана.
Книга сподобалась. Пле ілюстрацій мало, як на мене
Книга добре написана і легко читається, і вона буде корисна всім, хто цікавиться історією воєнно-морських флотів і кораблебудівництва. Проте рекомендую всім перед цією книжкою прочитати, хто ще не читав, попередню книжку автора "Військово-морська міць та її межі". Взагалом оцінка книги позитивна, на тверду п'ятірку, але все ж таки можна відмітити і деякі недоліки.
Читати все1. Мало іллюстрацій. Звісно, це не довідник по кораблям типу "Джейнс", але не заважало би надати фотографії або креслення хоча би найвидатніших, етапних кораблів. Коли автор пише, що були канонерки, схожі на праски, то будь ласка дайте ж малюнок або фото. Книга все ж таки має бути самодостатньою, щоб не потрібно було гуглити. Приклад такої самодостатньої книжки - двотомник "Авіаносці" американця Нормана Полмара - там тема розкрита цілком і повністю, на рівні часу написання роботи. Якість тих іллюстрацій, які в книзі є, невисока, але хоча би їх було більше! Або ще краще, щоб була кольорова вставка з основними, найвідомішими лінкорами і авіаносцями. Ну, стала би книжка гривень на 50 дорожче. Я особисто би погодився переплатити за кращий іллюстративний матеріал.
2. Мені не сподобалося, що автор постійно надає приклади з тваринного світу. Ну, декілька разів в передмові було би достатньо, але ж не згадувати у кожній главі. Можливо, автор за першою освітою біолог, я не знаю, але я як читач не можу перевірити, чи правильні ці біологічні екскурси, а головне - чи дійсно вони потрібні в такій кількості.
3. Автор пише, що лінійні крейсери відійшли в минуле, але сам же одним реченням згадує, що у одній "сверхдержаві" такий лінейний крейсер таки існує. Сумнівне дитя "горшковщини", атомний ракетний крейсер "Пьотр Вєлікій", проект "Орлан" або тип "Кіров" (і його сістершип "Нахімов", який весь час ремонтується і висмоктує гроші з російського бюджету, за що йому можна лише подякувати). Це і є справжній лінійний крейсер, на 27 тисяч тонн.
4. Автор цікаво розповів про річкові монітори, але я не можу погодитися з тим, що в повоєнний час річкові монітори вже не використовувалися в війнах. Бо використовувалися. Американцями у В'єтнамі. Звичайно, річкові монітори США на Меконзі не можна технічно порівнювати з моніторами Громадянської війни в Америці, або з кораблями світових воєн в Європі. Але тактично це саме монітори і були. Так, малі, 75 тонн. Так, з гарматами лише 40 і 20 мм, і з минометом 81-мм. Зате вони реально воювали. Отже останні використання річкових моніторів в бою -кінець 60-х і початок 70-х.
5. Розділ про авіаносці мені дещо складно оцінювати, тому що постійно порівнюю його з книгою Полмара, а це вже справжня класика, рівня якої, як і рівня її автора важко досягти будь-кому. Але щодо нових досягнень в цій сфері, то мене здивувало, що автор не згадав дійсно епохальні події 2011-2015 років. Я про те, що в 2011 році вперше нормальний великий безпілотник "Солений пес" X-47B сів на авіаносець, у 2013 він же з палуби авіаносця злетів і що він також у 2015 навчився дозаправлятися у повітрі в автономному режимі. Реальність наздоганяє фантастику, типу показаної в американському фантастичному фільмі "Стелс" 2005 року, прямо у нас на очах. Так, "Солті Дог" були експериментальними літаками, в серію не пішли, і після експериментів обидва відправилися в музеї. Але це лише початок. Можливо, колись (і не через двадцять років, а значно раніше) замість авіаносців з'являться "дрононосці"-"матки", і еволюція військового кораблебудівництва зробить новий виток.