Анотація
Впродовж восьми тижнів, з 20 квітня по 22 червня 1945 року, 34-літня берлінська журналістка, залишившись із невеликою групою сусідів у багатоквартирному будинку без їжі, електрики, газу й води, провадила щоденні записи свого досвіду виживання у плюндрованому Червоною Армією місті. В результаті постав унікальний літературний та історичний пам’ятник, якому в мемуаристиці Другої світової війни належить почесне місце — поруч із щоденниками Анни Франк, Віктора Клемперера та Мічігіко Хачійя. Кмітлива, спостережлива, сповнена вітальних сил і непохитного здорового глузду, героїня-оповідачка «Жінки в Берліні» стала голосом безсловесних мільйонів жінок, яким випало відбудовувати життя з руїн, у матеріально й морально знищеному світі.
Книга, що дійсно варта вашої уваги.
Ми всі багато чули від бабусь та прабабусь про те, чого вони натерпілися за часів Другої Світової. Ми й досі не можемо повірити в те, що люди на таке здатні, однак мало хто з нас замислювався над тим, що пережила жінка по ту сторону війни. Тепер я знаю відповідь на це запитання. Відчуття доволі змішані. Висновок один: ми повинні докласти всіх зусиль, щоб таке більше не повторилося.