Код товару : ІН-00000050
2014 рік. В Україні війна. Молодий фінансист із європейською освітою втрачає кохану і пакує валізи до Швейцарії. У день відльоту друг дитинства пропонує йому високу посаду в Адміністрації Президента. Здавалося б, справи державної ваги відсунуть на задній план особисту драму героя. Тим часом справжні драми в його житті щойно починаються…
Видано у співпраці з Літературною агенцією OVO
16 вересня у львівській книгарні «Є» (проспект Свободи, 7) відбудеться презентація роману Павла Матюші «Кокліко», що вийшов у «Видавництві 21» у співпраці з Літературною агенцією OVO. Книжку презентують Павло Матюша та Юрій Мельник, який модеруватиме захід.
Павло Матюша – поет, прозаїк, фінансист і перекладач. Кандидат філологічних наук. Має ступінь МВА із бізнес стратегії. Володіє 6 мовами. Творчий шлях розпочав у шкільні роки з публікацій перекладів з французької мови у місцевій газеті. Зі студентських років перекладає Поля Верлена, Гійома Аполлінера, Шарля Бодлера, а також британських і американських поетів. Один з чотирьох перекладачів «Антології молодої поезії США» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2016). Лауреат національного літературного конкурсу «Смолоскип», 2018 і 2019 рр.
Книга казок «Вієчка», що вийшла друком у видавництві «Фонтан казок» у 2018 році, увійшла до довгих списків рейтингу «ЛітАкцент-2018» та книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2019». На Книжковому Арсеналі – 2019 було представлено поетичну книжку «Париж. Сплін», що з’явилася у видавництві «Смолоскип» як стилізація, присвячена паризькому періоду життя автора. У 2020 році у «Видавництві 21» вийшов друком дебютний роман «Кокліко» – лауреат літературного конкурсу «Смолоскип» – 2019. Крім літератури, Павло цікавиться образотворчим мистецтвом, тенісом та добрими винами.
Детально про подіюНовинки
«КОКЛІКО» роман
Читати всеПавло Матюша
Видавництво 21, 2020
⠀
З перших сторінок у нас з «Кокліко» щось пішло не так...
Нам було нудно разом.
⠀
Ми сумлінно намагалися сподобатися одне одному, але певно не судилося.
⠀
Роман пропонував весь спектр переживань:
⠀
тут, Оксанко, посумуй...
а тут позахоплюйся...
тут тобі дрібка патріотичності...
а тут згадай Хемінгуея...
а потім ще й Буковскі...
а тут я здивую тебе подорожами...
і знову коктейлями й подорожами...
ну і подорожами на останок...
⠀
Мені чогось не вистачило.
Ніби все і є, але відчуття цілісності й завершеності немає.
⠀
ХТО ЧИТАВ? Ваша думка?
ХТО НЕ ЧИТАВ - читайте і подискутуємо.
⠀
Цитата:
⠀
«Якось ми захотіли прогулятися Люксембурзьким садом. Раніше ніколи не бували там разом, бо завше знаходили цікавіші заняття. Я страшенно любив цей парк і провів там не одну годину, студіюючи фінанси, теорію ігор та інші дисципліни. Того дня ми надто затрималися у кав‘ярні на одній із менших вуличок біля бульвару Сен-Мішель. У мене там була знайома барменка з Грузії, яка вмикала мені українську музику, коли я заходив до неї. Але цього разу замість неї був не надто ґречний, хоч і коректний кельнер. Ми пили коктейлі, бо потрапили якраз на «щасливу годину». Вероніка час від часу нагадувала, що витрачено вже двадцять, тридцять, сорок євро - попри те, що кожен третій напій був безкоштовним.»