Anarchy in the UKR. Луганський щоденник. Бігти не зупиняючись
| Автор | Сергій Жадан |
|---|---|
| Видавництво | Meridian Czernowitz |
| Рік видання | 2023 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 384 |
| Обкладинка | М'яка з клапанами |
| Вага | 0.367 |
| ISBN | 9786178024468 |
| Формат | 130x195x27мм |
| Тип | Паперова книга |
| Наявність ілюстрацій | Ні |
| Перекладна | Ні |
Анотація "Anarchy in the UKR. Луганський щоденник. Бігти не зупиняючись", Сергій Жадан
Що собою представляє «свобода»? Чи буває її замало або навпаки забагато? Що робить нас вільними? Що заважає нам бути вільними? Відповідь на ці та інші запитання ми знайдемо в книзі-подорожі Сергія Жадана.
У 2014 році автор знову відвідав територію, що колись була територією анархізму. Але цього разу — в дуже наелектризованій атмосфері, коли саме повітря просякнуте війною… Вже не давнішньою, часів Нестора Івановича, а більш ніж сучасною…
Ця подорож описана у «Луганському щоденнику», що також увійшов до перевидання разом із оповіданням «Бігти не зупиняючись» – розповіддю про один день із життя Худого: простого хлопця з безіменного міста на Сході України. День, наповнений сумнівами та невпевненістю, день, наповнений любов’ю та смутком.
«Anarchy in the UKR. Луганський щоденник. Бігти не зупиняючись» Сергія Жадана — це трилогія, що поєднує автобіографічні, публіцистичні та філософські роздуми письменника про життя в Україні в контексті сучасної історії та особистого досвіду. Опублікована в видавництві «Meridian Czernowitz».
Книга торкається тем соціальних і політичних змін, війни на сході України та втрати, яку переживають люди в конфлікті. Жадан майстерно змальовує картини повсякденного життя на тлі складних подій, що відбуваються в Луганську та загалом на Донбасі.
Перша частина книги — це розповідь про подорож Україною початку 2000-х років, де автор намагається осмислити зміни в суспільстві та ментальності. Друга частина, «Луганський щоденник», більш особиста та глибока, написана під час війни на Донбасі, коли Жадан працював волонтером та був свідком багатьох трагедій. Третя частина — це філософські роздуми про життя, батьківщину та прагнення свободи, які органічно поєднуються з темою руху, як фізичного, так і духовного.
Жанр - художня публіцистика з елементами репортажу та автобіографії. Сергій Жадан пропонує глибокий аналіз української реальності через призму власного досвіду, з притаманним йому стилем, де поєднуються іронія, сарказм та людяність. Книга буде цікавою шанувальникам української літератури, історії, політики та філософії.
Есеїстика про "анархію"
Третя книга Жадана. Через Депеш Мод я підсів на Жадана. Біг Мак мене осадив. Anarchy in the UKR залишив на тому ж місці. Книга являє собою зібрання есе про подорож. Подорож містами і пам’яттю.
Книга складається з чотирьох частин і доповнена «Луганським щоденником» 2014 року.
Перша частина описує подорож рідними краями. Така собі ностальгія по Батьківщині, по Луганщині, звідки він родом. Романтика подорожей, історичні миті.
Друга частина про дитинство, вісімдесяті. Занурення у «совок». На кожен рік по розповіді. Дивують чіткість переданих спогадів, як наче Жадан занотовував то все у щоденник. Можливо так і було. Можливо гарна пам’ять.
Третя частина вже про дев’яності. Про прощання «слов’янки», прощання з «совєтами», «іллічами» і іже з ними. Підліткові роки, любов до музики, до жінок… І все це перетікає в четверту частину.
Четверта частина. 10 історій – 10 треків, які Жадан волів би почути на власних поминках. Звучить сильно. Пісні, в основному, по стилю музики – рок. Ну, в принципі, те що він і виконує. По цій частині взагалі здається, що в ньому більше говорить музикант ніж письменник. Так він захоплюється цим мистецтвом.
Доповнення «Луганський щоденник» розповідає про поїздку з концертами наприкінці квітня на схід, в зону війни. Розповідь із середини. Розповідь з двох сторін. Погляди, суперечки, роздуми, роздуми, роздуми…
Взагалі книга насичена роздумами Жадана про минулі роки. Екскурс у минуле письменника-музиканта. Така собі автобіографія. Непогано. Навіть кілька цитат виокремив для себе. Але не чудово. На 3.
Анархія у замкнутому колі
Перша книга Жадана, яку я прочитала. Перше знайомство із неординарним автором-співвітчизником.
Ця книга із тих, які неможливо запам'ятати повністю. Перегортаєш сторінки, намагаєшся зрозуміти сенс, але бачиш перед собою просто набір букв. Так все йде до того часу, поки щось неймовірно близьке не зустрінеться тобі у тексті. Це "щось" зачепить і мимовільно застрягне у пам'яті так, що ніяк не викинути і не забути. І колір жіночої білизни, і сліди любові, і очі дітей, які вештаються на маленькому вокзалі, спостерігаючи за туристами...
Ця книга згадуєтся мені, як черга образів-символів, без історії, не прив'язані до конкретного епізоду. Просто кіноплівка із спогадами та емоціями, які пережила під час читання.
Останній розділ книги — 10 пісень, які автор хотів би почути на своєму похороні. Потужно. Рокові композиції, кожна з яких асоціюється із певним періодом життя, конкретною історією.
"Усе дитинство... воно нагадує довгий і ніжний секс довжиною в десять років..." І таких цитат можна виокремити сотні. І для кожного вони свої...
Це не книга про ніжність, кохання чи щось таке романтичне. Швидше, вона жорстка. Жорстка, гола, як провід, правда, яку автор показує читачеві. Це і його сповідь теж. Змішані емоції, несподівана щирість... Однозначно читатиму і інші твори автора!
