Анотація "Так, але...", Тарас Прохасько
Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати – по-своєму, а дивитися – зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут – тип оповіді, в якому рефлексії стають елементами сюжету й оприявнюються не як написані постфактум, а як проговорені в момент народження. І тому ніякі це не шкіци й не есеї, а оповідання в найстрогішому значенні цього слова.
Якщо описати цю книгу одним реченням - то вона про зміну кута зору на звичні речі. Допомагає трохи відволіктися від проблем, що лізуть звідусіль і звернути увагу на ті приємні дрібнички, що кожен з нас має.
Звертайте увагу, що саме у цьому виданні 2020 року з ISBN: 9786177807109 вже без ілюстрацій і сторінок там відповідно не 152, як вказано в характеристиках книги, а лише 128.