Зоряний корсар_28.08.2019
Неймовірна подорож зірками
"Зоряний корсар" – це книга-відкриття, книга-космос. Вона закружить вас у вирії земних і космічних подій, що переплітаються у дивовижному танці. Роман занурить вас у космічну, загадкову і казкову атмосферу...В творі представлено декілька сюжетних ліній, які спочатку ніби передають один одному естафету, а потім гармонійно переплітаються у космічному просторі... На перший погляд не пов’язані між собою герої зустрічаються попри наявну між ними відстань і час. Вони долають усі перешкоди на своєму шляху. Лейтмотивом роману є пошуки свободи, свободи духу. Любов і воля, сила думки і духу допомагають героям долати перешкоди, вийти з часової петлі і звільнитися від рабства – фізичного і духовного. Справжнє майбутнє людини, її еволюційний розвиток полягає у свободі думки і духу, а також у постійній боротьбі, постійному удосконаленні і досягненні безмежності.
Роман сповнений палкими ідеями свободи, які можуть здатися революційними, що спонукають до руйнування будь-якого поневолення, деспотії у будь-якому її прояві. Ось чому радянська влада заборонила цей роман, а його автор, Олесь Бердник, був ув’язнений.
Автор дуже майстерно жонглює різними жанрами: неймовірні фантастичні світи, детективні розсліди, романтичні історії неземного кохання, і навіть поезія, що лунає з вуст чарівного робота.
Попри те, що роман датований 1971 роком, він вражає сучасністю фантастичних картин і може конкурувати з творами сучасних фантастів.
А ще роман виявився дуже українським і не тільки через те, що деякі події відбуваються в Україні, в місті Київ, а й тому, що герої мають прадавні українські імена, а сам роман просякнутий українським духом свободи.
Роман дуже філософський, але це його зовсім не обтяжує, філософська складова гармонійно вплітається в оповідь, даруючи підґрунтя для роздумів.
Слід зазначити, що роман не просто легко читається – у нього занурюєшся повністю, подорожуєш у просторі і часі разом з чарівними героями. Мова твору дуже насичена, багатогранна, співоча…
«Зоряний корсар» стане вашим керманичем у цій неймовірній, чарівній, загадковій подорожі зірками...
Зоряний корсар_22.10.2019
Що це було? Мабуть, НЛО
Очі мої побачили красиву обкладинку на головній вітрині книгарні. Анотація попереджала мене, що це витвір української фантастики 1970-х років. Моє серце стислося від передчуття чогось неактуального, але палке бажання було несила зупинити. Я розумом спробувала впевнити себе, що мною керує виключно дослідницький інтерес, що моя свідомість хоче осягнути творчість радянського періоду історії. Що не можна замикати своє пізнання виключно на сучасних та зарубіжних творах, треба знатися і на витоках національної літератури. Мої груди стискав сумнів, на очі наверталися сльози, я мужньо боролася із своїми сумнівами та пересторогами. До всього цього додалися звабні комерційні пропозиції у вигляді знижки. І руки мої мимоволі потягнулися придбати видання…
Почекайте. Ви відчуваєте це? Ви відчуваєте сором за те, що щойно прочитали? Написала я, а соромно чомусь вам. От так і з цією книгою. Написав Олесь Бердник, а сором за текст відчувала чомусь я.
Абсолютно всі слова в цій книзі просякнуті пафосом. Усі поодинокі фрази, описи, діалоги. Їх розриває від закликів до свободи, боротьби, любові, протистояння інволюції. І навіть байдуже, про кого історія — персонажа буде розпинати від героїзму. Твір складається з безлічі переплетених між собою оповіданнячок, у деяких з них розповідь ведеться від першої особи — але при цьому і стиль і посил виглядають однаково. Хай то буде робот, космонавт, інопланетянин чи чернець 19 століття. Навмання відкрийте сторінку — ви не здогадаєтеся, хто саме говорить. Ви що так, що так втонете у лавині клішованих гіперболізованих виразів: на очі навертатимуться сльози, світанки палатимуть, серце стискатиметься, вода ніжно прийматиме тіло в обійми… В око не впав жоден нестандартний опис. Самі лише зашкарублі форми, за якими вже не бачиш образів. Як канцелярит.
За однаковою мовою ховаються однакові персонажі. Тицьни пальцем — натрапиш на героїчного героя, що страждає за право буди вільним, боротися і любити. Він розмірковуватиме про це у контексті подолання просторово-часового континууму. Втім, він так і не пояснить, що вкладає в поняття свободи чи любові, чи за що зібрався боротися. До того ж є велика ймовірність, що його сюжетну арку не буде доведено до кінця. Тому що… Такий є формат оповіді. Починається історія, в якій героєві розповідають історію, в якій розповідають історію, в якій… Найбільше занурення було на 5 рівнів вглиб.
Через те, що оповідь дуже розпорошена, більшу частину твору читаєш, не розуміючи, до чого це все. А на 260 сторінці спіткає несподіваний поворот: виявляється, у цієї книги є одна зв’язна сюжетна лінія! Давно мене не вражав лише той факт, що історія таки є історією, а не набором уривків.
Авторові було начхати на логіку і правдоподібність. З одного боку, вчинки його героїв ніяк не скидалися на дії реальних людей, з іншого – він порушував правила, які сам же й задавав. Якщо сказано, що робот діє виключно за запущеним алгоритмом – тоді чому цей робот весь час абстрактно розмірковує на незапрограмовані теми? Якщо вчений-фізик показаний як вірний методам наукового пізнання скептик —тоді чому він моментально вірить, що його сон був видінням з минулого життя? І як би мені не казали, що я читаю фантастику, я не повірю, що до космосу запускали жінку на 7 місяці вагітності, а місію колонізації нового світу об’єднали з місією контакту з життям на іншій планеті, тільки тому що це по дорозі. Абсолютно весь фантастичний складник книги базується на нестиковках і максимальній довірі персонажів до всього, що вони чують чи бачать.
Тож складається враження, що найвдалішими моментами цього фантастичного твору є ті, де немає фантастичних елементів… Я б залюбки ще почитала про заміжню коханку вченого, або як слідчий закохується в дівчину, з якої має вибити свідчення. Але ні. Роздуми про свободу розчинитися в ноосфері важливіші.
Якщо узагальнити сюжет книги, то це мав би бути незвичний погляд на походження Землі і життя на ній. На жаль, цю теорію я знала з лекції одного прихильника індуїзму, що якось прийшов до нас на пару. Тому несподіванки не вийшло.
Я подумала, навіщо цю книгу читати. Визначила два випадки:
1. Вам дуже цікава радянська фантастика як жанр (з усіма її вадами).
2. Вам 10-12 років, коли ідеально заходять пригоди схильних до красивої самопожертви героїв.