У кожного святого є минуле.
У кожного грішника є майбутнє.
Туровець струснула дивовижна новина: невідомо звідки з’явилася загадкова жінка в балахоні, яка раптово поставала перед жертвою, доводила її до шоку і так само раптово зникала, ніби розчинялася в повітрі. Своїми жертвами вона обирала людей, що мали проблеми з мораллю.
Жінка-привид не просто лякала, а дивовижно змінювала всіх, кого перестріне на нічній дорозі: від зустрічі з нею люди ставали кращими, добрішими, чистішими.
Сімейний деспот і вбивця кітної кішки Аркадь Кушнір стає богомільним християнином і порядним сім’янином; «хворі» ноги симулянтки Ольги Кравчук враз стають прудкими й здоровими, і вона забуває про свою ковіньку, залишивши її в руках загадкової нічної істоти; Матвій Скороход, настільки захоплений мотоциклом «Ява», що забуває про дружину в лікарні й дитину, після зустрічі з дивною істотою продає «Яву» і береться шукати в собі свою загублену душу; п’яндига Жора Пилипчук навертається до тверезого життя; архітектор і художник-самоук Анатоль Холєра стає добрим сім’янином. Навіть Єва Розпутна, мов Марія Магдалина, стає набожною і припиняє своє розпутне життя.
Що ж за диво зчинило такий переполох у Туровці? І звідки воно тут взялося?
Напівлегенда про повішенку Дарку Іванюк додає цій містичній загадковості історичної справжності: НКВС, арешти, розстріли – знов усе крутиться навколо жінки. Таким чином автор додає раціональний елемент для розгадки цієї містичної історії.
«Ніч із профілем жінки» – роман багатоаспектний: містика, історія, побут, підліткові ігри. І дуже колоритні образи, наче цих людей автор знає особисто: він випивав із Жорою Пилипчуком, ремонтував «Яву» з Матвієм Скороходом, спав із Євою Розпутною, ловив Золоту Щуку з Ільком Кушніром, був на тому світі з Мар’яном Розпутним.
Не скажу, що кінцівка роману мене шокувала – вона видалася несподіваною і неочікуваною, як це завше буває у детективах.
Такої кінцівки не чекали ні оперативний працівник спецслужб Іван Замора, ні журналістка газети «Волинський кур’єр» Інна Цимох, ні читач, який намагався знайти відповідь, хто цей привид.
Ось що сказав про автора лауреат Шевченківської премії Григорій Гусейнов:
«Володимир Даниленко не вміє писати упівсили, щоразу це колосальна концентрація енергії та почуттів. Водночас розуміння і відчуття слова дозволяють йому писати прозоро і глибоко. Ми десятиліттями чекали на таку літературу і нарешті її маємо».
Тож пропоную прочитати роман «Ніч із профілем жінки», щоб відчути смак від дивовижного сплаву реалізму, детективу, містики і колоритних персонажів, які населяють Туровець, це загадкове східноволинське Макондо під Житомиром.