Турбота про чистоту навколишнього середовища починається з власної домівки. Усі ми любимо, коли вдома чисто, чи не так? Але з розвитком технологій і масового споживацтва обсяги побутових відходів постійно збільшуються. Сміття стає не тільки проблемою, але й загрозою — і для людей, і для всієї планети.
Чому не можна смітити вдома, у будь-якому іншому приміщенні та на вулиці?
Такі звичні для дорослих речі дітям треба пояснювати. Мені здається, простого «так мама сказала» недостатньо. Я, наприклад, розповідала своїм дітям про те, як сміття може загрожувати навколишньому середовищу, тваринам і птахам, як впливає на зміну клімату і чим це врешті-решт може нашкодити самому людству.
Звичайно, свої розповіді треба адаптувати під вік дитини, щоб вони були зрозумілі, щоб інформація накопичувалась і згодом сприймалась як належне.
Книга видавництва «Ранок» для молодших школярів «Чому ми любимо (і не любимо) ПЛАСТИК?» дуже доступно розповідає про корисність і небезпечність цього матеріалу, винайденого ще наприкінці ХІХ століття. Автор не закликає зовсім відмовитися від пластику, але заохочує обмежити його використання.
На сторінках видання висвітлено загальну картину: з чого виготовляють пластик, як його застосовують у різних галузях, чому виникає проблема з використаними пластиковими речами і як людство навчилося з цією проблемою боротися.
Простими словами про складні речі — саме так я б визначила основну ідею цієї книги.
Варто сказати, що книжка надрукована на екопапері, який виготовлено шляхом переробки вторинної сировини, тобто з макулатури.
Ще одна крута мініенциклопедія від видавництва «Ранок» — «Сміттєва революція», яка розповість про життєвий цикл речей, які ми використовуємо, збираємо, переробляємо і перетворюємо на нові матеріали. Думаю, вона буде цікава не тільки дітям. Найкраще її читати й роздивлятися всією родиною.
Ми — дорослі та наші діти — не замислюємося про те, що речей навколо нас дуже багато, і деякі з них просто затуляють нам світ. Що відбувається з усіма предметами, які викидають люди? На жаль, мало хто цим переймається. Сміття вивозять собі, та й годі.
Звісно, на цьому життя речей не закінчується. Байдуже, йдеться про новенький товар у крамниці чи про сміття — усе це складники життєвого циклу, які проходять довгий шлях від збирання сировини, виробництва і до сортування та переробки.
Я вважаю, що поява таких книг — це дуже важливий крок. Вони допомагають усвідомити масштаб проблеми накопичення зайвих речей і, відповідно, сміття. Від того, чи зможемо ми розв’язати цю проблему, залежить майбутнє наступних поколінь.
А почати можна з найпростішого: не смітити на вулицях і в приміщеннях, купувати товари в екопакунках, сортувати сміття, щоб його легше було потім відправити на вторинну переробку. І коли кожен зробить свій маленький внесок – світ стане кращим!