Про “Рубін в імлі” Філіпа Пулмана

Такого я від Філіпа Пулмана не очікував. Пам’ятаю, як у вже відносно дорослому віці (тоді мені було років 22) я прочитав основні три книги з циклу про пригоди Ліри, грізного ведмедя та Північне сяйво. Чи то я переріс, чи то я ще був “зеленим” у читанні книжок, та як там не було – ця книга мене не зачепила і я твердо вирішив, що мені достатньо екранізації, яка, до речі, мені подобається. Та настав час відпустки і мені закортіло пригод.

Взявши собі “Рубін в імлі”, я не очікував нічого особливого. “Рубін в імлі” - це перша частина тетралогії “Таємниця Саллі Локгарт” Філіпа Пулмана. Читач має радість познайомитися з другою й третьою частинами серії, а саме книгами “Тінь на півночі” й “Тигр у криниці”, а от четверта з них, “Олов'яна принцеса”, от-от має побачити світ українською мовою. Так от, взявши “Рубін в імлі”, вважав, що це буде легка казочка, про яку я забуду вже наступного дня. Та я помилявся. Так, в ній присутня казковість, яка надає шарму  дорослим іграм, інтригам, таємницям і Лондону 19 століття. У мене слабкість перед готичною атмосферою й Англією цього періоду, тому з перших сторінок Пулман застав мене зненацька. Звичайно я знайомився з анотацією книги, але відштовхувався від минулого досвіду читання - й це була моя величезна помилка.

Мені завжди важко говорити про книги, до яких я прикипів душею та серцем. Просто хочеться сказати, щоб брали і читали, та у кожного свій смак, а моє професійне нутро книгаря не дає мені прокричати: “Читай, ти будеш у захваті”.

Та й тоді дівчині непереливки, адже пихате чоловіче середовище, яке попиває джин і курить сигару за сигарою, не надто сприймає її розум, переважно відмахуючись від її порад: мовляв, дурне дівчисько нічого не знає про доросле життя. Автор порушує питання жадібності; опіумних притонів, які були легалізовані; дітей, котрі ловлять пацюків, щоб вижити; говорить про жагу ненаситності.

Тоді виникає інше питання: чи повинні люди у такому юному віці читати про справжній світ, чи повинні вони вже в такому  прекрасному віці розуміти, що їх очікує? Так, я трохи перебільшую, але ж відштовхуюсь від власного досвіду, адже знаю багатьох підлітків, які просто втомилися жити. І це - в їхні то роки! Молоде покоління стає все більш сумним і більш депресивним, а тут ще така книга… Давати такі книги своїм дітям чи ні - кожен повинен вирішити для себе сам. Я ж можу сказати, що ця книга варта уваги. 

Філіп Пулман майстерно жонглює словами, він створює загадкову атмосферу, вплітає історичні події та містичні явища, а все це ще й доповнюють чудові ілюстрації Михайла Александрова, хоча часом їхнє місце розташування було дивним. Через непродуманість такої, здавалось, дрібниці мені не завжди було зручно розглядати цю красу. Чим було зумовлено таке розташування - я не знаю, але майте на увазі.

В усьому іншому – це прекрасна книга, яка покаже вам справжні страхіття 19 століття. Та незважаючи на всю ванільність головної героїні, я не можу не зазначити деяку її жорстокість та відстороненість від світу. Так, так, саме тієї милої дівчинки, яка незважаючи на свою ангельську зовнішність, може спокійнісінько сидіти за столом, поки хтось помирає від серцевого нападу, переймаючись лише тим, щоб покійник не забруднив її сукню. Є ще декілька таких прикладів, та то вже будуть серйозні спойлери, а хто ж їх любить? Часом здавалося, що юна леді взагалі блукає у власному світі і всі ці неприємності, люди і таємниця її життя - не мають для неї жодного значення.

Та ця деяка холодність мені сподобалась. Цей дивний контраст між хрупкістю і міцними нервами добре працює. Не можу сказати, чи у Пулмана це вийшло випадково, чи він навмисно хотів надати дівчині якусь родзинку, та це вже другорядне питання.

Не рекомендую читати вразливим людям, адже деякі описані сцени доволі жахливі і жорстокі. Можу зазначити ще цікаві історичні факти про торгівлю між Індією та Англією, їхню політику та підводні камінці у законності деяких речей, які в наш час здаються варварськими і не завжди справедливими.

Описаний світ став цікавим симбіозом аристократичності та брудних вуличок, якими бродять обідрані та голодні діти.

Фото - Сергій Степаненко.