Чи думали ви колись про те, що деякі факти зі свого життя варто забути? Наприклад, якісь невдачі, чи розчарування, чи, може, погані вчинки та ситуації? Чи виникала у вас колись шалена думка — позбутися всього зайвого та почати все спочатку, з новим ім'ям та новими спогадами?
У романі Шерон Кемерон «Забуття» відбувається щось таке, що змушує мешканців міста Ханаан забувати все кожні 12 років.
Тільки-но уявіть: ви прокидаєтеся і не пам’ятаєте, хто ви, не розумієте, хто поряд з вами, що вчора робили, кого любили, а кого ні.
Забувається геть усе: імена, обличчя, почуття, хороше та погане. Люди не знають, як і чому це відбувається. Щоб якось зберегти свою свідомість, вони вимушені ретельно записувати власне життя у книгах. Ці книги мешканці носять із собою, бо без них люди перетворюються на Загублених. Нікому не спадає на думку: чи можна щось змінити?
Надя — донька Фарбарки — не схожа на решту містян. Вона мало з ким спілкується, проводить багато часу на самоті. А ще — дівчина знайшла спосіб, як вийти за стіну, що оточує місто.
Надя шукає щось, що могло б пояснити, хто вони і чому в них таке життя. Вона єдина в цьому місті, хто не забуває. Чому?
Дівчина хотіла б мати відповідь і на це запитання. А ще її не повинні спіймати, бо місто живе за своїми правилами, яких не можна порушувати, бо інакше відшмагають на очах у всіх біля Водяного годинника. Надіна мама дуже засмучується, коли бачить порожнє ліжко доньки. Вона трохи не в собі після останнього Забуття, тому дівчата, Надя та її дві сестри, піклуються про матір, ніколи не залишаючи її саму.
До наступного Забуття лишилося трохи часу, потрібно винайти спосіб, який допоможе людям не забувати, бо Забуття — гірше за смерть. Грей, син Склодува, спочатку здається ворогом, але Наді потрібен спільник, щоби протистояти цій сталій системі, яка тільки здається безпечною. Надя та Грей об’єднують зусилля, і згодом між ними виникають почуття. Разом вони вирушають за стіну, крадуть Першу книгу, знаходять майже всі відповіді… Лишилося тільки знайти спосіб не забувати.
«Я пам’ятатиму за нас двох!», — каже Надя своєму коханому. Як же ця фраза увійшла в мою свідомість! Деколи треба робити щось за двох, щоби зберегти своє щастя.
«Не дай мені забути! — говорить Грей, — бо Забуття – гірше за смерть!». Які ж правдиві ці слова!
Як на мене, хай краще зі мною залишаються всі спогади — погані й добрі, болючі й щасливі. Я згодна їх пам’ятати, бо без спогадів ми втрачаємо себе, свою ідентичність, своє «я».
У романі зустрічаються герої, які прагнуть переписати власну книгу життя, забути минуле і таким чином почати все спочатку. У нашому реальному житті постійно хтось прагне переписати історію і змусити людей забути своє минуле, щоб втратити своє життя. «Забуття – гірше за смерть, не дай мені забути!» — ці слова часто повторює головний герой роману. Хотілося б, щоб кожен з нас повторював їх собі й не забував нічого і ніколи!
Чи вдасться Наді та Грею врятувати мешканців міста та чому все це відбувалося з ними – ви можете прочитати в романі «Забуття» Шерон Кемерон видавництва «Ранок». На мій погляд, дуже глибока думка відображена в ньому, особливо актуальна в наш час, коли так важливо пам’ятати минуле.
Читайте також:
- Забуття. Книга 1 4В наявностіSpecial Price 391₴ ціна ЄКЛУБ КРАЩА ціна Regular Price 620₴+19 балівціна ЄКЛУБКРАЩА ціна+19 балів
