Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/pro-mahiyu-knyzhok/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

Про магію книжок

17.03.2021
Відгук

Автор про себе:

Український дизайнер, журналіст та письменник.

— Тато, а чому ти так багато читаєш? — запитує син, коли я саме поставив на полицю щойно прочитану «Сповідь книгаря» Шона Байзелла та з наміром обрати наступну.
Я гублюся від його питання. У мене занадто багато відповідей. І яка з них буде найбільш «правильна» для дитини? Не знаю, що відповісти й поки все-таки наскрібаю крихти зі стін свідомості для хоч якоїсь відповіді, отримую нові питання. Вони летять у мене, немов кулеметна черга.
— А що ти любиш читати найбільше? Тато, а скажи, навіщо взагалі люди читають книги?
«Полундра! Усі системи до бойової готовності! Понісся пізнавальний процес!»
— Розумієш, сину, — починаю я, виграючи для себе трошки часу, — Книги, вони мають особливу магію…

«Ну «молодець»! Нічого кращого за магію не придумав, так? Звісно, коли не маєш швидкої простої відповіді для дитини — списуй усе на магію!»

— Яку магію? — його очі починають блищати.
— Коли я беру читати книгу, то я одна людина. А коли закінчую, то я вже зовсім інша людина.
— Як це? Ти стільки книг читаєш, а зовсім не змінюєшся!
— Змінююсь. Тільки не зовні, а всередині. Тому інші цього не можуть побачити одразу. Навіть я ці зміни не завжди відчуваю.
— Круто! — каже він захоплено, але замислившись додає, — Тільки навіщо змінюватися всередині, якщо все в тебе добре й нічого не болить?
— Вони не стільки змінюють щось, скільки додають нове. І в цьому й полягає їхня магія! 

Книги торкаються лише двох наших органів: мозку й серця. Мозок від них росте, бо наповнюється знаннями і фантазія стає багатшою. А серце вони роблять чутливим.

Син мовчить і осмислює почуте.

— Добре, — починає він із недовірою в голосі, — Ось ти мені читаєш щовечора, але ж я завжди той самий, нічого в мені не змінюється! Ця магія не діє на дітей?

— Хіба? Чи ти знав ще пару днів тому про те, як змайструвати автомобіль і про те, як у ньому все влаштовано?
Син заперечливо хитає головою у відповідь.
— Ось, бачиш! Арні, Зила та їхні друзі з книги “Як змайструвати автомобіль” тобі в цьому допомогли. Тепер ти маєш ці знання, що будуть зберігатися на щойно створеній окремій полиці ось тут, — і я торкаюся пальцем його лоба.
«І ти, батьку, заразом і сам розібрався, нарешті, з багатьма речами й тепер буде менше сорому в розмовах з автомайстрами.»

— Але це зовсім не магія… — бурчить син засмучено.
— Ти пам’ятаєш, як переживав за їжачка у книзі "Їжак Вільгельм”, коли той шукав початок світла?
— Так! Добре, що його друзі допомогли йому тоді!
— А як ти сміявся з Мумі Троля та витівок Маленької Мю?
— Так, — він усміхнувся, — Я спочатку ще думав, що вона зла, але це не так!
— І як ти вболівав за Мауглі, коли той бився з Шерханом, пам’ятаєш? Ти ніби був поруч і майже сам розмахував тим факелом!
— Бо мені було дуже страшно за нього!
— От тобі й магія! Ти побував у Мумі Долі й познайомився з Мумі-тролями, а також у тому міському парку, де живе Вільгельм та в джунглях, у яких виріс Мауглі? Виходить, ти подорожував у часі та просторі! Ще й робив це непомітно, лише спостерігаючи за ними, наче привид.

— Оце круто! — він засяяв, аж раптом скочив із дивану й побіг до полиць зі своїми книжками.
— Що шукаєш? — питаю я.
— «Маленького принца». Якщо я перетворююсь на привида, коли читаю, то зараз полечу до нього й дам якийсь знак, щоби повертався до рози негайно!
— Гарна ідея!
«Магічно викрутився!»
Читайте також:

Отримуйте знижки та книжкові анонси на пошту