Про «лицаря пера» Вальтера Скотта

15 серпня 2021 року – помітна дата в історії світової літератури. Шанувальники творчості Вальтера Скотта відзначатимуть 250-ту річницю з дня народження цього видатного шотландця – справжнього «лицаря пера», прозаїка, поета, драматурга, одного з фундаторів жанру історичного роману.

Вальтер Скотт і його шотландський хорт. Художник - Джон Вотсон Гордон.

У дворічному віці перехворів на поліомієліт, який спричинив атрофію м’язів правої ноги та залишив його кульгавим на все життя. Аби хлопчик відновив сили після хвороби, батьки відправили його на дідову ферму в Сандіноу, що на Шотландському прикордонні. Там тітка Дженні навчила Вальтера читати та познайомила з чарівним світом шотландських казок, легенд і балад. Ці історії назавжди закарбувалися в його пам’яті та неабияк вплинули на подальші вподобання і літературну творчість Вальтера Скотта.

У жовтні 1779 року він розпочав навчання в Королівській середній школі в Единбурзі, де захопився читанням лицарських романів, віршів, книжок про подорожі та історичні події. 1783 року батьки відправили його на півроку до тітки Дженні в Келсо. Там, під час відвідування місцевої гімназії, Вальтер познайомився з Джеймсом і Джоном Баллантайнами, які згодом стали його діловими партнерами та друкарями.

У листопаді того ж року Вальтер Скотт почав вивчати класичні дисципліни в коледжі Единбурзького університету, а з березня 1786 року студіював право в офісі свого батька. Через три роки він повернувся на навчання в університет, де захопився поезією й організував Поетичне товариство. 1792 року розпочалася адвокатська кар’єра Скотта. Він багато їздив по країні, принагідно збираючи народні легенди та балади про шотландських героїв минулих століть. Водночас його зацікавила німецька література. Згадуючи той період, Скотт писав, що «був геть божевільним від німців».

Помітні зміни сталися і у приватному житті Скотта. Напередодні Різдва 1797 року він одружився з француженкою Шарлоттою Шарпантьє, дочкою Жана Шарпантьє із Ліона. У подружжя народилося п’ятеро дітей.

Протягом 1790-х років Скотт займався дослідженням колекцій стародавніх рукописів та збирав шотландські балади, першу збірку яких надрукував у Келсо Джеймс Баллантайн. 1802 року ці балади увійшли до двотомної колекції «Менестрелі Шотландського прикордоння», а наступного року побачило світ розширене тритомне видання «Менестрелів…». 1805 року друзі стали партнерами в поліграфічному бізнесі, і відтоді твори Скотта регулярно друкувала їхня спільна фірма.

Його перша велика поема – «Балада останнього менестреля» (1805) – одразу принесла йому широке визнання. Згодом були надруковані роман у віршах «Марміон» (1808), а також поеми «Діва озера» (1810), «Видіння дона Родеріка» (1811), «Рокбі» (1813) та «Володар островів» (1815). Проте найбільшу славу йому принесли історичні романи, які довгий час – до 1827 року – Скотт публікував під псевдонімами. Саме в них розкрився його талант непересічного оповідача, що вразив читачів яскравими розповідями про героїв Шотландського прикордоння та лицарів середньовічної Англії й континентальної Європи. Події в них охоплюють величезний проміжок часу – від Першого хрестового походу (1096-1099) до 1794 року.

«Веверлі» виявився першим з 27 романів письменника, серед яких найпопулярнішими були «Гай Маннерінг» (1815), «Антиквар» (1816), «Чорний карлик» (1816), «Старий з кладовища» (1816), «Роб Рой» (1817), «Серце Мід-Лоутіена» (1818), «Ламмермурська наречена» (1819), «Айвенго» (1820), «Абат» (1820), «Кенілворт» (1821), «Пірат» (1822), «Квентін Дорвард» (1823), «Талісман» (1825), «Вудсток» (1826), «Пертська красуня» (1828) і «Граф Роберт Паризький» (1832).

Титульний аркуш першого видання роману В. Скотта “Айвенго”.

Класична ілюстрація з роману "Айвенго".

Квентін Дорвард - герой однойменного роману.

На жаль, українською мовою опубліковано лише кілька романів письменника, у тому числі «Айвенго» і «Квентін Дорвард».

Банківська криза 1825 року призвела до краху поліграфічний бізнес Баллантайна, єдиним партнером якого був Скотт; борги компанії становили 130 тис. ф. ст. (у наш час це еквівалентно 10 700 000 ф. ст.). Замість того, щоб оголосити себе банкрутом або прийняти фінансову підтримку від численних шанувальників, Скотт розмістив свій будинок та доходи в трасті, що належав його кредиторам, і вирішив покрити борги самотужки. У період з 1826 по 1832 рік він опублікував шість романів, дві новели, дві п'єси та одинадцять творів або томів нехудожньої літератури. Виснажлива праця призвела до погіршення здоров’я письменника. У 1830—1831 роках Скотт переніс три інсульти. 29 жовтня 1831 року, марно шукаючи поліпшення, він вирушив у подорож до Мальти та Неаполя на борту королівського фрегата, переданого йому адміралтейством. Але на зворотному шляху в нього стався четвертий інсульт.

Могила Вальтера Скотта в Драйбурзькому абатстві.

Монумент на честь Вальтера Скотта в Единбурзі.

Вальтер Скотт помер в Ебботсфорді 21 вересня 1832 року і був похований у Драйбурзькому абатстві поблизу Мелроуза.