Подарункові сертифікати 
23 жовтня в містечку Оменья (Північна Італія) народився Джанні Франческо Родарі. Його раннє дитинство пахло щойно випеченим хлібом – тато був пекарем. Але сталося так, що батько раптово помер і мати з дітьми переїхала в її рідне село в провінції Варезе: скажемо так, ближче до казкових персонажів майбутнього письменника.
Родарі переїхав поближче до кмітливого Цибуліно, який ніколи не сумує і завжди знаходить вихід із будь-якої непривабливої ситуації, талановитого музиканта професора Груші, обережного й трохи боязкого кума Чорниці, хитрющого і пихатого сеньйора Помідора, веселої та пустотливої дівчинки Редиски, доброго Крота, який не любить яскравого сонця, і тому зранку до ночі будує собі довгі підземні хороми. Всі вони з села, і через кілька років Джанні Родарі перезнайомить із ними італійських, і не лише італійських дітей.
Отож, Джанні Родарі виростав мрійливим вразливим хлопчиком, навчився грати на скрипці і дуже багато читав. Треба сказати, що попадало на очі, те й читав. І не лише Жуля Верна чи ще кого пригодницького й захоплюючого, а й навіть Леніна і Троцького. Вчився в духовній семінарії Святого Петра (там годували й одягали), в католицькому університеті Святого Серця, однак уся ця побожна наука аж ніяк не заважала йому грати й співати в пропахлих вином тавернах. Завжди перепадала свіжа копійка.
Одним словом, життя молодого Джанні було сповнене таких різних протилежностей і навіть крайнощів. І все те мусило врівноважуватися справедливими й чутливими Терезами, бо під цим золотим знаком зодіака він і народився...
І то ще не все. Була в його непередбачуваній біографії й ось така “вишенька на торті”: ще студентом Джанні Родарі вступив у фашистську організацію “Італійська лікторська молодь”, а згодом і в Національну фашистську партію. Отверезіння настало тоді, коли фашисти замордували в концтаборі його улюбленого брата Чезаре. Відтоді Родарі перестав бавитися в фашистські ігри, став у ряди Руху опору і навіть вступив у італійську компартію.
Потім була журналістика, була робота у виданні італійських комуністів у газеті “Уніта”, був італійський дитячий щотижневик “Піонер”, який йому доводилося редагувати, але те все було не головне. Головне настало потім, коли в 1951 році з-під його пера вийшли казки “Пригоди Цибуліно” та “Книжка веселих віршів”. А потім з’явився “Поїзд віршів”, який об’їхав усю Європу. А ще потім облетіла країни й материки збірка “Вірші в небі і на землі”. І нарешті дуже престижна літературна премія Ганса Крістіана Андерсена, яка зробило його одним з найвідоміших італійських дитячих письменників.
Я ще не сказав, що Джанні Родарі вже в 17 років працював учителем у школі. І ось тут треба розповісти про його вчителювання детальніше.
То були вкрай вільні та небуденні уроки – Родарі дозволяв, щоб діти його поправляли, в чомусь навіть із ним не згоджувалися, не потакали аби тільки догодити, – а навпаки, він давав своїм учням – скажемо так – вповні насолоджуватися дитячою свободою.
Тому його уроки не вкладалися в узвичаєні рамці й канони, не підганялися під нудні учнівські програми й не обмежувалися якимись наперед створеними стереотипами. На його уроках діти вигадували казки, писали вірші, фантазували, і тому й приходили в школу, як на свято.
Стривайте, а це вам нічого не нагадує?
Так, ще й як нагадує!
Підхід Родарі нагадує Павлиську Школу радості Василя Сухомлинського. Школу під відкритим небом, в шкільному садку, де зозуля лічби навчала, на лісовій галявині, де парти барвінкові. Сухомлинський, як і Джанні Родарі, теж писав казки, і його учні були першими їхніми поцінувачами, а то й співавторами.
Я аж ніяк не збираюся порівнювати художню творчість Родарі й Сухомлинського. Беззаперечно, вони обоє яскраві індивідуальності, такі різні і водночас багато в чому схожі між собою (і навіть народилися під тим самим знаком Терезів, мрійливим і чутливим до всього прекрасного та казкового). Я хочу сказати лише про те, про що говорили ще древні греки: люди продовжують життя в написаних книгах.
А раз так, то завітаємо ще раз у гості і до казкових овочів Джанні Родарі, і до старенького вівчара з Прикарпаття, який настриг білої вовни й почався сніг (а Василь Сухомлинський взяв і написав про нього зворушливу казку), – і всі ж вони ніде не поділися і не зникли. Вони ждуть кожного з нас, щоб ми хоч на трохи знову повернулися в дитинство. В той казковий неперебутній світ, який відкривається добротою і здивованими дитячими очима.
Читайте також:
- Пригоди Цибуліно 0Немає в наявностіSpecial Price 80₴ ціна ЄКЛУБ КРАЩА ціна Regular Price 112₴ціна ЄКЛУБКРАЩА ціна
