Історія прочитання «Атланта…» впродовж 5 років, або чому важливо прочитати першу сторінку!

У 2015 році, працюючи в Книгарні «Є» консультантом-касиром, я дізнався, що видавництво «Наш Формат» буде видавати трилогію «Атлант розправив плечі». Певно, твір Айн Ренд раніше був на вустах, адже новина видалася непересічною. Незабаром книжки вийшли друком і з’явилися на полицях Книгарні «Є». «Атлант…» одразу почав користуватися популярністю, хоча інколи «плечі» можна було легко сплутати з «крилами». Складно уявити, яка кількість примірників пройшла через мої руки в процесі розпакування нових поставок «Атланта…», а також їх розміщення на промостолах, стелажах, ТОП 20 і «Книгарня рекомендує» перед тим, як нарешті придбав першу частину «Несуперечність».

Мушу зізнатися, що в якості доказу, що книжка в мене дійсно була, маю фото, зроблене 2017 року з першою частиною на фоні київського мосту, що обрисами нагадує міст, зображений на обкладинці. Світлина зібрала чималу кількість «вподобайок», проте «Атланта…» тоді так і не подужав: півроку на той момент навчання на кафедрі філософії та релігієзнавства нічого не змогли вдіяти з першою сторінкою, де Едді Віллерс зіштовхується з волоцюгою, що ставить питання «Хто такий Джон Голт?». Я був готовий до філософських роздумів та діалогів, динамічного сюжету, але ця сцена здалася важкою і не сприяла охоті читати далі. Через деякий час я подарував «Атланта…» знайомій. Залишалося ще 1387 сторінок трилогії.

Була впевненість, що повернуся до «Атланта…». Прочитати його важливо було насамперед для того, аби розумітися в контексті, що цей твір вибудував. Це, мабуть, більшою чи меншою мірою стосується усіх книжок –  своєрідних вузлових станцій, що дозволяють орієнтуватися в культурних середовищах.  Проте у  випадку з «Атлантом..» було очевидно, що книжка займає певне стратегічне місце для сучасного суспільства. Так, в анотації зазначено, що «…за даними опитування Бібліотеки Конгресу США, це друга після Біблії книга, яка змінила життя американських читачів». Що ж такого у тій книжці, що вона змогла наблизитися впритул до Біблії у Сполучених Штатах?

2020 року перед карантином випала нагода придбати зі знижкою комплект з трьох частин «Атланта…» у твердій обкладинці. Акційна ціна стала економічним чинником, а палітурка - естетичним, що наблизили другу спробу закрити читацький гештальт. Одразу напишу: якщо перша сторінка видається нудною, читайте, будь ласка, далі і не повторюйте мого досвіду! Проминувши епізод з рефлексіями Едді Віллерса, читання стало надто захоплюючим: першу частину подолав за тиждень, другу - за два тижні, третю - за місяць.

Імовірно, Айн Ренд, описуючи роботу залізниці, обладнала спеціальний вагон і для читача – спочатку потяг рухається повільно, потім їде швидко, час від часу є зупинки. Що я побачив за вікнами вагону Айн Ренд? Усього не розповідатиму з огляду на читачів, для яких знайомство з «Атлантами» ще попереду. Тож описуючи без спойлерів – це різні кодекси поведінки людей. Захоплюючий сюжет. Відлуння життя європейців до Першої та Другої світових воєн, коли віра в науку, прогрес та людський потенціал  ще не були зруйновані. Роздуми про природу раціонального і нераціонального, егоїзм та суспільне благо.

Тепер я знаю, хто такий Джон Голт, і хочу проїхатися далі залізницею.