Голодомор 1932-1933 років: злочин без права замовчування

Голодомор 1932-1933 років: злочин без права замовчування
26.11.2020 4

Авторка про себе:

Кандидатка історичних наук, завідувачка сектору наукової методології Національного музею історії України, співкоординаторка ініціативи #ВимкниРосійське.

Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було винищити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті — нема проблем...

Джеймс Мейс


Що керувало тими людьми, котрі вчиняли злочини, що суперечать людяності?! Що керувало ними, коли вони прийшли на чужу землю і відбирали найдорожче - життя… Прийшли, мов якийсь кровожерливий бог з давніх міфів, мета якого - знищувати і сіяти смерть на цій землі.

Хліб в Україні був, але хліб з України забрали…

Таке траплялося неодноразово: рука совєтської влади системно винищувала українців. Геноцид проти українського народу, скоєний совєтами в 1932-1933 роках, показав всьому світові й істинне обличчя СРСР, і ставлення до “своїх громадян” і те, на що здатні більшовики.

Відома німецька історикиня єврейського походження Ханна Арендт в своїй праці “Банальність зла” зазначала: “Нацисти не були націоналістами, бо їм була цілком байдужа Німеччина та німці - вони бажали завоювати світ. Вони мислили категоріями тисячоріч. Так само і більшовики - вони просто використовували національні гасла, а насправді поводилися зі “своїми”, як завойовники”.

Українців винищували лише за те, що вони себе ідентифікували як українці. Голод 1932-1933 років був спланований завчасно. Сталін називав найбільшим ворогом більшовиків “українського селянина-власника”, який на той час лишався незалежним від совєтської влади, а отже ставав потенційно небезпечним для неї. Більшість населення України на той момент, а це близько 80%, мешкала в селах. За розпорядженням Москви, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув’язненням і розстрілом будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася система натуральних штрафів, товарних репресій…

1..jpg
Документ з фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань України (далі ЦДАГО України). – Ф. 1, оп. 20, спр. 5490.

У серпні 1932 року під приводом того, що розкуркулені селяни та “інші антисоціальні елементи” розкрадають вантажі з товарних поїздів та колгоспне і кооперативне майно, Сталін запропонував новий репресивний закон про охорону державного майна. Закон передбачав за такі порушення розстріл з конфіскацією майна, а за обставин, що пом’якшують покарання – 10 років ув'язнення. Засуджені не підлягали амністії. За каральним документом закріпилася народна назва “закон про п’ять колосків”, оскільки винним у розкраданні державного майна фактично був кожен, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці.

2(1).jpg3(1).jpg
Документ з фондів ЦДАГО України. – Ф.1, оп. 20, спр. 5491.

Упродовж першого року дії нового закону за ним засудили 150000 осіб. Закон діяв до 1947 року, однак пік його застосування припав саме на 1932-1933 роки.

Федір Коваленко з села Лютенька Гадяцького району на Полтавщині розповідав: “У листопаді і грудні 1932 року забрали все зерно, картоплю, все забрали, навіть квасолю, і все те, що було на горищі. Такі дрібні були сушені груші, яблука, вишні – все забрали”.

Свідки Голодомору розповідають про випадки, коли доведені до відчаю селяни божеволіли та їли тіла своїх чи сусідських померлих дітей.

87-річна Ніна Карпенко з села Мацківці, Лубенського району Полтавщини, розповідає, що в селі досі пам'ятають людей, які від імені влади відбирали в своїх сусідів харчі.

Небезпеку бунтів і повстань для існування СРСР добре усвідомлювали у Кремлі Й.Сталін та його соратники.

Не бажаючи втрачати Україну, совєтський режим вибудував план винищення частини української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів харчування та майна в якості штрафів за невиконання плану здачі хліба.

Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку. Лише селянам України та Кубані було заборонено виїжджати до міст, до Росії і Білорусії. 22,4 мільйони людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору. Сам Л.Каганович, виступаючи в 1932 році на бюро Одеського обкому компартії, закликав до посилення тиску на селян, використовуючи картярський термін: “Треба село взяти в такий “штос”, щоби самі селяни розрили ями”. Близько 400 архівних документів підтверджують це.

Аналіз змісту опублікованих протягом 1929-1933 років 30 постанов ЦК ВКП(б), Раднаркому УРСР та СРСР, ЦК КП(б)У засвідчує факти свідомого створення жахливих умов життя для сільського населення, дві третини якого становили етнічні українці, що й призвело до відвертого фізичного винищення. Голодомор 1932-1933 років – це свідомо заподіяна акція.

Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали.

Історики і демографи ще й досі сперечаються щодо кількості жертв Голодомору, називаючи різні дані – від 7 до 10 мільйонів. Найвірогідніше, враховуючи матеріали перепису 1937 року, втрати населення внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті розладу психіки та соціального колапсу становили на теренах України близько 7 мільйонів осіб. Не варто забувати про масові “братcькі могили”, в які скидали померлих від голоду людей, та заборону видавати довідки про смерть від голоду.

4(2).jpg
 “Дівчинка з колосками…”, фото з сайту УНІАН.

У сучасному глобалізованому світі історія є не лише наукою, а й потужною зброєю. На інтерпретації фактів і подій минулого будується сучасне і закладається фундамент майбутнього. Розуміючи це, Кремль намагається заполонити світовий інформаційний простір вигідним для себе трактуванням історії, аби впливати на свідомість населення.

Наприклад, невизнання Голодомору 1932-1933 років як штучно організованого більшовицьким урядом, керованим з Москви - є не лише плюндруванням пам’яті загиблих, історичною узурпацією, а й можливим прецедентом для повторення трагічних подій минулого у майбутньому.

5(1).jpg
Пам’ятник жертвам голодомору біля Михайлівської площі.

Важливо, що західний світ визнає факт геноциду українського народу. У США вже 19 штатів прийняли резолюції, де відповідальними за події 1932-1933 років в Україні називають радянський режим під керівництвом Йосипа Сталіна. 

Нещодавно петиція про визнання Голодомору 1923-1933 років геноцидом українського народу набрала необхідні 50 тисяч голосів на сайті німецького Бундестагу…

Фото до статті - з особистого архіву автора, а також з фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань України та з сайту УНІАН.

Читайте також:

Відгуки

Голодомор 1932-1933 років: злочин без права замовчування_29.11.2020

Гарна стаття. Цікава. Дякую книгарні за такі статті.

Голодомор 1932-1933 років: злочин без права замовчування_27.11.2020

Цікава стаття від кандидатки історичних наук. Все як годиться: чітко виражена думка авторки з належним обґрунтуванням, що підкріплене історичними фактами, архівними документами. Словом, цікаво й корисно для історичної пам’яті українців.

Голодомор 1932-1933 років: злочин без права замовчування_26.11.2020

Дякую Вам за правдиву історію ми не повинні забувати злочини радянської влади, ми повинні пам’ятати і розповідати нашим дітям про це.

Голодомор 1932-1933 років: злочин без права замовчування_26.11.2020

Люблю тексти цієї авторки, як завжди з фактами, емоційно, про нашу історію. Правда мусить бути почута! Дякую пані Аліні.