Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/10-prychyn-moyeyi-lyubovi-do-agaty-kristi/
На цей email буде вислано ваш пароль
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

10 причин моєї любові до Аґати Крісті

14.09.2020
Відгук

Авторка про себе:

Філологиня, літературознавиця, викладачка зарубіжної літератури. Цікавлюся семіотикою художнього тексту, поетикою постмодерних творів, теорією читацьких стратегій. Маю найліпшу роботу у світі - читаю і обговорюю книжки з іншими читачами. Моя суперсила - читати будь-які жанри на будь-яких носіях, по кілька книжок одночасно. Моя суперслабкість - нездатність покинути книжку недочитаною. Моя нездійсненна мрія - встигати читати книги, перед тим, як купувати нові.

До масової літератури можна ставитися по-різному, але існує жанр, який, з одного боку, глибоко в неї закорінений, а з іншого – давно переріс її межі і поширився на інші жанри й різновиди, зокрема, на фантастику, інтелектуальну, психологічну, філософську прозу, документальну літературу, літературу факту тощо. І хоч «золотим віком» детективу вважається ХІХ століття, його елементи можна віднайти і в літературі попередніх епох. Власне, одним із перших творів, що розвивається за детективним сюжетом, вважають трагедію Софокла «Цар Едіп». 

З часів Античності детектив пройшов суттєву еволюцію і сформував цілу низку законів, схем, та прийомів, що визначають оповідні стратегії та сюжетні рішення творів. Автором багатьох з них стала британська письменниця, очільниця англійського Детективного клубу, володарка Ордену Британської імперії – Аґата Крісті.

Поговоримо про 10 улюблених речей, які ми шукаємо (і знаходимо) у книгах Королеви Детективу.

1. Затишок.

Книги Аґати Крісті неймовірно затишні - яку не візьми: “Небезпека "Дому на околиці"”, “Таємнича пригода в Стайлзі”, “Чалий кінь”, “Десять негритят”... Уявіть собі на мить холодний осінній вечір: за вікном іде дощ, у комині горить вогонь, на столику біля крісла стоїть тарілка з печивом і чашка гарячого чаю з молоком, на колінах лежить плед, збоку примостився смугастий кіт. У ваших руках розгорнута книжка. Що ви читаєте? Так, це, ясна річ, може бути і «Гаррі Поттер».

Уявити себе з одним із 60 романів Аґати Крісті теж напрочуд легко. Тихе провінційне містечко, старовинний котедж зі старомодними меблями у вітальні і трояндовими кущами біля ґанку, дворецький, що приносить свіжу газету та незмінний чай о п’ятій, сусід, що зайшов поділитися свіжими плітками – все це атрибути тієї самої «старої доброї Англії», добре відомої нам з романів Артура Конан-Дойла чи серіалу «Абатство Даунтаун».

Злочини у такому антуражі видаються так само затишними і старомодними, розслідування розгортається плавно і логічно, а вбивця, коли його нарешті викривають, викликає мало не співчуття – уфф, майже викрутився!

2. Гуманізм.

Історія ХХ-го, а за ним – і ХХІ-го століть перетворила смерті мільйонів на статистику. 

Аґата Крісті родом ще з тих часів, коли смерть однієї людини сприймалася як трагедія. У світі, наповненому фронтовими зведеннями і пандемічними графіками, репортажами про гучні злочини президентів чи скандали навколо знаменитостей, детективи Аґати Крісті беруться за пошук убивці провінційного вікарія чи самотньої пенсіонерки.

Кожна людина заслуговує на увагу. Кожне життя має значення. Кожна смерть має бути розслідувана.

3. Класична детективна схема.

Пані Аґата не була тією, хто винайшов детектив, але її внесок у жанрово-стильовий канон беззаперечний. Услід за Едгаром По та Артуром Конан-Дойлем вона розгортає свої сюжети за звичними сценаріями та алгоритмами. 

Морфологія детективу Аґати Крісті доволі проста. По-перше, це злочин, таємничий та несподіваний, що, як сніг серед літа, падає на голови обивателів і руйнує спокійну розміреність людського життя. По-друге, це герой-детектив, що з’являється подібно до deus ex machina, коли офіційне слідство зайшло в глухий кут, родичі в розпачі і от-от постраждає безневинно звинувачений. Він сміливо бере справу до своїх рук, і здійснює те, що вважалося неможливим. По-третє, це помічник слідчого, який бере на себе роль профана, оприявлює читача з його сумнівами і здогадками, додає сюжету інтерактивності і, звичайно ж, відтіняє геніальність головного героя чи героїні.

При цьому події відбуваються зазвичай у замкненому просторі:  у маленькому провінційному селищі, старовинному маєтку, приморському готелі, будинку на острові, у поїзді чи на кораблі. Обмежене коло підозрюваних, де кожен може виявитися вбивцею або жертвою, де мотиви мають усі, а алібі – ніхто (і навпаки).

Ну, і звичайно, кульмінація. Фінальне зібрання в бібліотеці, коли детектив розповідає про хід розслідування, висловлює припущення, заперечує очевидні висновки, провокує лиходія, і, зрештою, виводить його на чисту воду, змушуючи читача вигукувати поперемінно «не може бути!» або «я так і знав!».

4. Заплутаність сюжету.

Значна частка привабливості книг Аґати Крісті полягає в тому, що їх можна перечитувати десятки разів. Це очевидний парадокс. 

Детективний жанр передбачає інтригу, загадку, розкриття якої мусить привести автора, героїв і читачів до відповідей на питання – хто? чому? як? Тим не менше, ми ще раз і ще раз повертаємося до книг Аґати Крісті.

Підходимо до полиці з книжками, перебираємо томи в різномастих обшарпаних палітурках, читаємо назви романів на корінцях – ось «Чалий кінь», «Загадка «Блакитного потяга», «Небезпека «Дому на околиці», силкуючись пригадати, про що вони. «Отут ніби садівник отруїв священника? Чи ні? Не священника? Генерала? Чи це був дворецький? Так? І там точно ще було щось про зламаний годинник…»

Нагромадження імен і родинних зв’язків, важливих і не важливих деталей слідства, описів костюмів та інтер’єрів, пліток, чуток і сімейних історій створює дивовижний ефект, схожий на магічний «забутятус» – за кілька місяців згадати подробиці прочитаної книги стає практично неможливим.

А от враження, атмосфера і гарні спомини про приємно проведені години з детективом у руках залишаються з нами назавжди. І – о, радість! – щоб прожити ці миті заново, не потрібно стирати собі пам'ять, авторка сама люб’язно зробила це для своїх читачів.

5. Саспенс.

Це обов’язковий складник детективного роману, художній ефект, що утримує читача у стані тривоги та напруження в очікуванні розв’язки сюжету. Саспенс наявний тоді, коли у тексті виникає ситуація непевності – герой опиняється на роздоріжжі і його подальша доля отримує кілька варіантів розвитку. 

Базові прийоми створення саспенсу – це приховування і затягування. Приховується якась інформація – автором від героя і читача, а затягується, навмисне відкладається у часі – розв’язка дії.

У детективі саспенс також створюється за допомогою деталей – ґудзика, знайденого на місці злочину, сліду від черевика під вікном кабінету, недопалка, що лишився там, де його не могло бути. 

Особливістю романів Аґати Крісті є те, що найочевидніші докази убивства не є доказами взагалі.

Якщо біля тіла знайдено ніж з відбитками пальців і вигравіюваним іменем власника на ньому – можете сміливо викинути його геть, він не має ніякого стосунку до особи вбивці. Натомість найбільш промовистими є деталі, на які ніхто (звичайно, крім геніального слідчого) не звертає уваги – годинник на стіні біля дверей, книжка із закладинкою на 17-ій сторінці чи ваза з квітами, яка раптом опинилася не на своєму місці. Переплетення звичного і неочікуваного, передбачуваного і несподіваного – і ось ретельно сплановане вбивство (здавалося б, ідеальний злочин!), розсипається, як картковий будиночок, через невдало розбиті окуляри чи невчасно відкрите вікно.

6. Психологізм.

Матеріальні докази для Аґати Крісті завжди менш надійні, ніж людські реакції. Ми можемо бути на 100% впевнені у провині дворецького, але ось невістка убитого під час допиту невчасно посміхнулась чи здивувалася замість того, щоб злякатися, – і картина злочину докорінно змінюється. Мотиви злочинів займають увесь спектр – від винятково-логічних до сміховинно-абсурдних. Але у будь-якому випадку авторці віриш беззаперечно.

7. Людяність головних героїв.

Еркюль Пуаро, міс Марпл та Аріадна Олівер – тріо найголовніших героїв детективної прози Аґати Крісті – не супермени (чи супержінки), не визнані генії чи успішні приватні детективи, одне звучання імен яких змушує злочинців тремтіти зі страху та сушити сухарі. Це вусатий опецькуватий іноземець з кумедним акцентом – трохи самозакоханий, дещо ексцентричний і дуже хитрий. Це мила і манірна старенька леді, з лукавою посмішкою та спостережливим поглядом. Це галаслива та імпульсивна авторка детективних романів, життєрадісне та безпосереднє альтер-его самої пані Аґати.

Тим не менше, усі вони – носії високих моральних принципів та втілюють ідеал доброти та пошуку істини, що його сповідує письменниця. Вони виглядають зворушливо та безпорадно, і на початку твору здається, що вони не несуть жодної загрози підступним лиходіям. Ними нехтують, їх недооцінюють, над ними кепкують, але вони завжди дивують своїх супротивників.

8. «Вбивство у «Східному експресі» – цю книгу Аґати Крісті я люблю найбільше. За кінематографічну образність, бездоганну драматургію і неймовірну виразність портретів та психологічну глибину персонажів.

Поїзд, що застряг в снігових заметах, мертвий пасажир, 12 підозрюваних у вбивстві і один вусатий бельгієць складають ідеальний антураж для класичного англійського детективу з присмаком нуару і дрібкою готики. При цьому фінал твору порушує кілька жанрових канонів, перетворюючи процес читання роману на емоційну «гойдалку».

Авторка ніби промовляє до читача – все не так, як здається. Всі наші знання й переконання, уявлення про правильне і неправильне – ілюзія. Закон і справедливість – не синоніми, а помста – це не гріх, а моральний обов’язок. Не можу втриматися від порівняння книги з культовим фільмом Сідні Люмета 1957 року «12 розгніваних чоловіків». Ті самі карколомні зміни в сюжеті та нервові діалоги. Люмет, до речі, у 1974 екранізував й «Убивство», фільм зібрав 7 Оскарів і вартує перегляду хоча б заради вусатого Шона Коннері.

9. «Автобіографія» – ця книга безумовно варта прочитання, навіть якщо ви не любите детективів чи не цікавитеся творчістю Аґати Крісті. Несподівана, смішна, іронічна, зворушлива, пізнавальна – книга не залишає байдужим, дивує і змушує переглянути свої уявлення про жінок 30-их років, військових пілотів часів Другої світової війни, археологічні розкопки в Каїрі, водіння автомобілів у Лондоні і хатні клопоти у часи правління королеви Вікторії.

10. Перемога добра над злом.

Можливо, саме це робить детектив улюбленим жанром мільйонів читачів в усьому світі – свідоме і підсвідоме прагнення до перемоги добра над злом, світла над тінню, закону і порядку над злочинцями і лиходіями.

Торжество справедливості, моральна сатисфакція і закриття гештальту – ось чого ми чекаємо і що отримуємо у фіналі кожного роману Аґати Крісті.

При цьому, читач навіть згоден обійтися без любовних ліній та гепі-ендів на кшталт «і жили вони довго і щасливо», що для жанру масової літератури дивина та й годі. І знову парадокс – смерть невідворотна, і детектив ніколи не обходиться без однієї чи кількох жертв. Та коли убивцю викрито і схоплено, ми відчуваємо їхню недаремність. Шкоди завдано, але винного покарано. Коло замкнулося і блаженний спокій огортає наші змучені колізіями та перипетіями роману читацькі душі.

Читайте також:

Знижки до -70% мало?

Тримай додаткові 10%

Промокод діє до 11:00 24.09.2020

Промокод: YE10

*діє на 99% асортименту

Отримай додаткові -10%