Розмова з авторкою книги «Овва як бува! Абетка з історії України»
На 31-му році незалежності нашої країни ми виборюємо право жити у вільній суверенній державі за демократичними принципами. Тому саме зараз важливо пам’ятати, хто ми і за що стоїмо: за права і свободи усіх без винятку, за жменю українського чорнозему, за кожне слово й букву в алфавіті. Ми як ніхто знаємо, що за всім цим приховані важливі події, постаті, які зробили нашу державу саме такою, якою вона є, – незламною, вільною, могутньою.
Національну ідентичність потрібно плекати з раннього дитинства, тому нинішня наша розмова – з Олесею Мамчич, авторкою книги «Овва як бува! Абетка з історії України», яка побачила світ у видавництві «Портал».
Пані Олесю, ваша поезія перекладена англійською, польською, кримськотатарською, грузинською, румунською і навіть івритом. Поділіться з нами, коли ви написали свій перший вірш. І чи пам’ятаєте, про що він був?
Перші вірші я писала з дуже раннього віку, неусвідомлено. Перший свідомий вірш був у 6 років. Я тоді гуляла сама, пригадую ситуацію, коли восени дивилася на цих ворон навколо, які кружляли над Києвом. Малоромантична тема для дебюту, але…
Створити абетку з історії України – це дуже відповідально. Як виникла така ідея? Де ви черпали натхнення?
До кінця не пригадую, як з’явилася сама ідея. Мабуть, це сталося у бурхливому творчому процесі видавничого колективу. Але на той час я вже писала дитячі абетки на різні теми, тому для мене ця форма була звична. На створення «порталівської абетки» пішло чотири-п’ять місяців.
Чи були літери, з якими було тяжко працювати?
Складними були певні літери, на котрих мало слів. Наприклад, для того щоб вигадати щось на літеру «ґ» довелося з олівцем проходитися словником і відшукувати в словах паралелі, пов’язані з історією. Мені допомагали зі складанням списків на всі літери історики – Ігор Козловський та Ігор Цеунов.
Що було найприємнішим під час роботи над книгою? А що стало для вас відкриттям?
Те, як я розглядала ілюстрації Софії Томіленко і шукала в них приховані ключики, котрі не бачила одразу. Потім помічала, що пан Обозний був змальований з такого специфічного портрета людини, яка мала репутацію вампіра, або як зашифроване слово «Ніт». Я так довго з цього сміялася, навіть коли вже вийшла книжка.
«Овва як бува! Абетка з історії України» може стати приводом для інтерактивного читання з дитиною вдома і в школі. Під час такого читання відбувається не лише знайомство з історією, але й формується національна ідентичність. Що б ви порадили педагогам, батькам? На що варто звернути увагу дітей?
Найперше, у дітей має бути насолода від процесу. Їм має бути смішно, щоб хотілося коментувати цією парадоксальною дитячою мовою якісь реалії, очуднюючи їх. Тоді вони говорять про історичні події не з точки зору дат, великих наративів, а весело, наближено до себе. Хоча зараз я розумію: через війну ця тема настільки актуальна, що для них уже навіть сама серйозність історії вже не є такою дистанцією для розуміння. Діти проживають історію і через те сприймають її ближче, але гумор ніколи не завадить, навіть у такі тяжкі часи. Та й українцям загалом було би непросто вижити, якби ми не сміялися. Подивіться, скільки зараз мемів на кожен день. Із теплим, а не зневажливим і саркастичним гумором ставитися до історичних подій — ознака трохи козацькості, яка є в українському національному характері.
Якби вам запропонували написати абетку для дорослих, якою вона була б? Які історичні події, постаті містила?
— Абетки для дорослих уже з’являються — абетки війни. Я зі своїм стилем письма радше таку тему залишаю для дітей. Історична тема в дорослому ключі мені поки не дається, але, можливо, згодом, коли я ще трохи виросту…
