Оксана Куценко: про далеку, але дуже близьку для авторки Південну Африку

З нагоди виходу книжки Оксани Куценко «Лерато означає любов. Історії з Африки» ми зустрілися з її авторкою, щоб поговорити про творчість і про те, що її надихає на історії про екзотичну країну.

- Пані Оксано, розкажіть, що вас привело до Африки і як народилася ідея книжки?

- Першим дороговказом було вивчення французької мови та, конкретніше, вірш Леопольда Седара Сенґора «Чорна жінка», який я переклала українською. А поки перекладала, з головою пірнула у незнайомий, але інтуїтивно зрозумілий світ. Якщо ви знайдете і прочитаєте цього вірша, гадаю, відчуєте те саме.

- На першому розвороті ми бачимо зворушливий надпис «моєму тату Петрові». Чому вирішили саме це видання присвятити татові?

- У моїй книзі є оповідання про семирічного Амаду, який проходить обряд ініціації, самостійно випасаючи стадо африканських корів зебу, далеко від своєї родини, позбавлений підтримки дорослих. 

Завжди хвилювала тема дитячої праці і обставин, які змушували до неї. Водночас тато - та людина, якій я могла б присвятити усі свої книжки, - так багато проведеного спільно часу займали і займають розмови про літературу і мистецтво.

- Дуже відповідальна місія – «розповідати маленьким українцям про незвіданий та далекий материк». Африка – така велика та різноманітна. Як ви обирали, про які її частини хочеться розповісти найбільше?

- Я повинна була розповісти, у першу чергу, про Південну Африку, де зараз працюю і живу. 

Також завжди інтригував кочовий народ фульбе, розсіяний просторами Західної та Центральної Африки. Його традиції сповнені таємничості і розвіюють безліч стереотипів про Африку і не лише.

- Декілька розворотів книжки щедро усіяні квітками африканської ромашки, яка, на диво, росте й у нас. Ви з ілюстраторкою Анною Сурган спеціально додали цей символ, знайомий і українському читачеві?

- Це знахідка Ані. Вже коли книга вийшла, я зовсім випадково побачила цілі поля цих квітів обабіч дороги в Квазулу-Наталь, де й відбувається дія оповідання про зебреня і маленького зулуса Зітулеле.

- У книжці дівчинка Лерато шукає відповідь, що таке любов і де її віднайти. Знаходить її в буденних, але таких цінних речах. Оксано, де ви знаходите любов і що вона для вас означає?

- Напевне, тому і створила цей персонаж – допитливу, зі свіжим поглядом на життя, готову щодня відкривати щось нове у світі, дев'ятирічну Лерато – її пошуки любові упродовж лише одного дня принесли не одну, а кілька відповідей на це хвилююче питання. 

Сьогодні моя велика любов – це Київ, літо і веселки над українськими річками.

- Якби було продовження книжки, про що б написали?

- Перенесла б усіх трьох своїх персонажів у сучасний контекст і спробувала б розповісти маленьким українцям про життя їхніх однолітків у країнах Африки сьогодні.

- І наостанок, яка вона – ваша Африка?

- Це, насамперед, Південна Африка і її люди, суспільство, яке пережило не одну трагедію і вціліло. Нація, що говорить багатьма мовами і смілива у спогадах про найважчі часи заради майбутнього.

Розмову вела Тетяна Козодой.

Фото для банеру і статті - з особистого архіву Оксани Куценко.