Каріна Саварина: 80% читають за вечір книгу, яку я писала 60 днів про період життя, який тривав 5 років…

Каріні Савариній сьогодні 38 років. З 29 до 34 вона намагалася завагітніти, віддавшись цій меті настільки, що втратила себе, натомість набула не лише досвід. Дитяча звичка записувати усе найкраще і найгірше в житті у щоденники і мрія стати письменницею стали основою першого автобіографічного роману авторки.

«Не вагітна» - єдина книга в Україні, яка розповідає про невдалий досвід планування вагітності, викриває потаємні закутки нетолерантності сучасного суспільства, а також вчить, як у ньому жити.

Яким чином Каріна Саварина в одній книзі змогла заставити своїх читачів плакати і сміятися з різницею у кілька речень, скільки у неї спільного з головною героїнею Хрусталиною, і чому література може стати лікувальною терапією для суспільства низької толерантності, ми запитали у письменниці.

- Ви написали книгу про власний невдалий досвід планування вагітності. Чого було більше: терапевтичного чи художнього?

-Я взяла за основу книжки реальні історії із своїх щоденників. Тобто текст, насправді, складається із трьох компонентів: фактів, художньої вигадки та терапевтичного контексту для всіх нас. Для жінок, які проходять той самий шлях, що і головна героїня, та для суспільства, яке знайде себе в героях.

- Скільки у Хрусталини від Каріни Савариної?

- Головна героїня написана з мене, втім не на 100%. Щоденники простих людей нікому нецікаві, а художність та вигадка в тексті дає можливість зачитатися сюжетом і отримати величезний новий соціальний досвід.

Отримую купу відгуків – 80% читають за вечір книгу, яку я писала 60 днів про період життя, який тривав 5 років. Але я втішаюся, що мені вдалося захопити своєю книгою.

Тільки так можна претендувати на якусь соціальну терапевтичну цінність.

- Вам було не страшно повністю оголити душу перед широкою публікою? Коли видавали роман, ви думали про те, що його прочитають рідні, близькі, друзі, діти й внуки? А хтось взагалі може себе впізнати.

- Звичайно, мені було дуже страшно. Я слухала лекції Жадана та Рафєєнка, у яких  культові письменники зізналися, що прототипи з їх творів часто перестають з ними спілкуватися, ображаються. Тоді я вирішила створювати мозаїку, склеювати із різних людей одного персонажа.

Коли я сіла писати книгу, то почала шукати автобіографічні історії в кіно та книжках. Наприклад, книга і фільм “Дика”, або “Їсти, молитися, кохати”. Ці історії засновані на реальних подіях, але частково дофантазовані так, щоб зачепило всіх.

Думаю такими історіями ми даємо значно більше, ніж просто втрачаємо приватність.

- Тема вашої книги доволі вузька. Чи робить це вузькою аудиторію вашого читача? Чи читають вас, наприклад, чоловіки, або ті, хто не мав проблем з вагітністю?

- Якось пані Забужко сказала «Ти ніколи не зрозумієш як формується твоя аудиторія».

Чоловіки, мами доньок, які не змогли завагітніти, подруги дівчат, які не знають чим допомогти, коучі, та дівчата, які вважають себе крутими, бо багато досліджують світ, жінки які легко завагітніли і їм просто цікаво.

Проблема в тому, що інакшість нас лякає. Є ще депресія, ЛГБТ і т.д.

- До речі, про кіно. В одному зі своїх інтерв’ю ви згадували, що книгу майже екранізували, але щось пішло не так?

- Моя перша і вже друга книга засновані на реальних подіях: про те, яким я бачу світ, а головне  - про те, як мене змінили всі зовнішні обставини.

І мене ніхто не переконає в іншому.

Тому, коли режисерка запропонувала суттєво змінити деякі поняття, я вирішила не зраджувати ні себе, ні тих, заради кого я писала цю історію.

Але екранізація залишається моєю мрією, бо серед іншого, я  - великий кіноман. Вірю, що «Не вагітна» вийде на великі екрани і сягне ще більшого кола українців і не тільки.

P.S. Спойлер: Каріна Саварина – щаслива мама 3-річної Маші, хоча вагітною так і не стала. Більше дізнатися про життя Каріни та її сім’ї, а також про продовження історії Хрусталини у книжковому сіквелі можна тут.

Розмову вела Юлія Тимошик.