Історії, які варто знати кожному: книги про військових-добровольців

Екранізовані книги про війну —  часто бестселери, а фільми, створені за їхніми мотивами, б’ють рекорди за касовими зборами. Парадоксально, але ми, не сприймаючи війну в реальному житті, із зацікавленням знайомимося з нею у творах мистецтва й передусім у літературі. Прозаїки, чиї книги містять батальні сцени, нерідко пройшли через описане особисто. Пережиті події наклали на авторів потужний емоційний відбиток, яким вони й прагнуть поділитися з читачем.

Зарубіжні книги про війну охоплюють дуже широкий спектр тем. Як правило, вони торкаються масштабних бойових зіткнень. Так, Першій світовій війні присвячене видання Ернста Юнгера «В сталевих грозах». Воно буквально пронизує читача докладністю та драматизмом подій не згірш кулеметної черги. Написана у формі щоденника, книжка — це не лише цікавий художній твір, а й сподобається історикам як своєрідний документ свого часу.

Якщо говорити про Другу світову війну, то тут не можна не згадати творчість Еріха Марії Ремарка. Його книжка «Час жити і час помирати. Люби ближнього твого» — це справжній симбіоз кохання і бойових дій, пристрасті і приреченості. Ми співчуваємо героям, у яких немає шансів на виживання, та водночас захоплюємося їхніми почуттями.

Тематиці Другої світової війни присвячена і книжка Антуана де Сент-Екзюпері «Воєнні записи». Вона описує період 1939-1944 років і постає неабияким наслідком не лише власних рефлексій автора, а й джерелом інформації про Францію того часу загалом. 

Книги з військової історії торкаються зазвичай вузьких питань і мають виразно науковий характер. Саме таким є видання Ярослава Тинченка «Українська армія у 1920 році. Військовий союз з Польщею, війна з Радянською Росією та інтернування». Воно стосується польсько-українського союзу 1920 року й розповідає про завершальний етап Національно-визвольних змагань 1917-1921 років.

Читачів, які досліджують цей період, зацікавить і книжка того ж автора «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки». Вагому роль у вивченні Національно-визвольних змагань українського народу займають спогади безпосередніх учасників тих подій. Вони дають змогу пролити світло на деталі, подати емоційну складову.

У цьому разі варто згадати книжки «Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії Української Народної Республіки» Петра Дяченка та «Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника» Якова Гальчевського. Мають популярність і видання, які розповідають про війну в Югославії в 1990-х роках.

Так, книжка Славенки Дракуліч «Вони б і мухи не скривдили. Воєнні злочинці на суді в Гаазі» розкриває тематику військових злочинів під час бойових дій, а видання Міленко Єрговича «Жертвам сниться велика воєнна перемога» — певна збірка рефлексій автора щодо згаданих подій.

Книги для військових і про військові дії — дуже часто мемуари. Цей жанр літератури дозволяє акумулювати пережитий досвід автора, він ніби занурює в безпосередні події. Але що, коли ці мемуари належать перу не уславленого офіцера, а дитячої письменниці? Мова йде про книгу Астрід Ліндгрен «Щоденники воєнного часу 1939-1945». Вона надзвичайно сподобається читачам і беззаперечно здивує.