Добірка психологічних романів-трилерів із непередбачуванним фіналом

Є книги, які не відпускають до самого кінця. Вони бувають різних жанрів (кому ж не хочеться дізнатися, чи одружаться головні герої любовного роману), проте, коли бажаєте напевно вгадати з книжкою, фіналу якої чекали б, як кінця навчання, і боялися б, як випускних екзаменів – обирайте трилер. На те маєте просту причину — читач зближається с героями книги.. А в трилерах с героями трапляється щось погане. Ви ж не покинете друга в біді? Дочитаєте?

Психологічні трилери

Психологічні трилери виводять зв'язок між читачем і героєм на новий рівень — мислений. Коли автор майстерно описує думки, мотиви і переживання персонажа, то ви перестаєте бути герою другом. Ви стаєте ним самі. А себе в біді ніхто не кине.

Психологічний роман має свій «скелет у шафі», такий собі популярний мотив. Тому, мабуть, що це правдиво звучить. Але що за скелетом? Є таке, що не кажеш навіть самому собі. Роману «Мовчазна пацієнтка» Алекса Майлідіса не говорить взагалі нічого. Останнє «слово» вона сказала шість років тому, убиваючи свого чоловіка. Психотерапевт Тео Фабер береться її розговорити. Та чи захоче він це почути? Може, не треба?..

Трилери – книги, у яких героям обов’язково треба слідкувати за своїми дітьми. Родину з роману С.К. Треймена «Крижані близнята» спіткало лихо: загинула одна з дочок, Лідія. Вже після похорон її сестра, Кірсті, каже, що вони поховали не ту. Це вона – Лідія. Як батьки могли сплутати доньок, хоч вони і близнята? Чи це злий жарт убитої горем сестри? А може, даремно вони переїхали на непримітний острів в Шотландії, намагаючись врятувати шлюб? Іноді важливо не що, а де.

В трилерах з елементами детективу найголовніше — «хто?» Усі переконані, що студентку з роману «Хованки з хижаком» роздер ведмідь-гризлі. Ніхто не бачить підстави, окрім головного героя. Тео Крейн біолог; викладає в університеті, де навчалась бідолашна дівчина. Автор же, Ендрю Мейн, знаний експерт з фальсифікації, ілюзії і обману. Він знає, як видати бажане за дійсне. А Крейн знає, що іноді справжні звірі – люди.

У книгах жахів — особливо. Не дочитати до кінця горор — це як не доїсти вафельний стаканчик морозива. Коли автор творіння – король жахів Стівен Кінг, то найцікавіше наприкінці. Навіть коли його герої, його «жертви» вибираються з будинків, підвалі чи кладовищ, їх скелети не зникають. Вони ж насправді не в шафі. Вони всередині нас. У новій книжці «Аутсайдер»Стівен Кінг, як завжди, починає зі звичайного сюжету (такі сюжети можна побачити в повсякденному житті): тренер молодіжної бейсбольної команди, чоловік та батько двох доньок, викладач англійської раптом звинувачується у нарузі над одинадцятирічним хлопчиком. Проте у Террі (головного героя) — залізобетонне алібі. У момент вбивства він перебував в іншому місці. Що ж тоді відбулося? А відбулося дещо моторошне.