Добірка книжок про тоталітаризм та диктатуру

Тоталітаризм та диктатура – болючі проблеми історії людства, котрі знайшли своє відображення на сторінках як художніх, так і публіцистичних та наукових творів.

Книга Джеймса Мейса «Свічка у вікні» - збірка статей, яку можна назвати його заповітом для українців. Автор наскрізною червоною лінією виводить трагедію Голодомору, показуючи її колосальний вплив на нинішнє постгеноцидне суспільство. 

Подіям 1932-1933 років присвячений і роман Василя Барки «Жовтий князь». Описуючи життя українського села в роки Голодомору, він розкриває всю нелюдську суть радянської диктатури, в жорстких, проте правдивих фарбах змальовує планомірне знищення нею української нації. 

Постать Василя Стуса та його дисидентська діяльність розглянута в книзі Артемія Кірсанова і Сергія Дзюби «Заборонений». Використовуючи рідкісні матеріали, автори ґрунтовно подають біографію поета, і, найголовніше – умови перебування в концтаборі, розглядаючи суть репресивної системи доби застою. 

Проблемам інтелігенції присвятив свою книгу «Українська інтелігенція – жертва большевицького терору» Віктор Петров. Описуючи планомірне знищення працівників розумової діяльності як «ворожого класу», він вибудовує перед нами безжальний методичний маховик діяльності каральних органів.

Унікальною в своєму роді є збірка «Розстрільний календар» Олени Герасим’юк. Описуючи репресії українських суспільно-політичних діячів, автор вплітає їх у календарну хроніку, що лише унаочнює ту страшну послідовність, з якою працювала тоталітарна машина. 

Повоєнному періоду на Західній Україні присвячений роман у новелах Мирослава Лазарука «Посаг для приречених». Розглядаючи людські долі того часу, він болючими барвами оповідає про відновлення радянської диктатури, котра безжально їх перемелювала під час продовження побудови «щасливого майбутнього».

Книга Святослава Праска «Роман Шухевич» описує життя та діяльність славетного командувача УПА. В художній формі автор зумів передати драматизм боротьби героя зі встановленням радянського тоталітаризму, його приречений, але такий важливий шлях. 

«На нелюдській землі» - спогади польського письменника Юзефа Чапського про важкий період Другої світової війни, радянських таборів. З особливим трагізмом змальовані розстріли офіцерів у Катині – національне горе Польщі.  

В книзі хорватської письменниці Славенки Дракуліч «Як ми пережили комунізм і навіть сміялись» - життєписи непростої жіночої долі в умовах соціалістичного табору. Автор змальовує особливості як громадського, так і побутового аспектів, показує атмосферу дискомфорту й задушливості тогочасної доби.

Ще одна книга Дракуліч «Вони б і мухи не скривдили. Воєнні злочинці на суді в Гаазі» - про воєнні злочини посадовців Югославії, що розглядалися на міжнародному рівні. Письменниця, ретельно аналізуючи причини етнополітичного протистояння, загострює увагу на диктаторській суті колишнього югославського режиму.