Добірка книг про українські села й хутори

Художні книги про сільське життя іноді видаються нам трохи передбачуваними, хоч і зачіпають душу. Кожен, напевне, пригадує власне дитинство влітку в бабусі, купання в річці та наповнюється позитивними емоціями. А втім, книги на сільську тематику охоплюють набагато ширше коло питань. З них складається більша частина української класичної літератури, адже саме село нерідко слугує фоном для сюжету. Воно надає твору неповторний колорит і викликає в читачів  — здебільшого «дітей асфальту» — непідробну цікавість.

Книги про життя в селі знайомі нам з дитинства. Так, варто згадати повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я». Вона розповідає про конфлікт поколінь на тлі атмосфери українського села другої половини ХІХ століття. Образи Кайдаша і Кайдашихи, Карпа і Лавріна, Мотрі й Мелашки стали хрестоматійними. Вони чимось веселять, чимось спричиняють обурення чи нерозуміння. Ми захоплюємося тим, як точно письменник передав тогочасний побут, і розуміємо, що глобально в стосунках батьків та дітей мало що змінилося.

Багатий на колорит і твір Івана Нечуя-Левицького «Микола Джеря». Він змальовує боротьбу проти соціального гноблення. Однойменний головний герой повісті має нелегку долю, але вперто йде до своєї мети. Це той персонаж, на якого можна і варто рівнятися.

Безперечно, твори письменника стали класикою української літератури, як і роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Він зображує перед нами історію головного героя Чіпки (Нечипора). Ще з дитинства той зазнав поневірянь як безбатченко, а в юності та молодості зіткнувся зі знущаннями в соціальному плані. Сюжет розгортається на фоні українського села до, під час та після скасування кріпацтва в 1861 році. Автор торкається дуже важливих питань: чи жив би народ у спокої, якби не соціальне гноблення, чи можна відповідати на це гноблення жорстоким насиллям. Безперечно, висновки будуть за читачами.

Гостра соціальна проблематика супроводжує і збірку Василя Стефаника «Камінний хрест. Новели».  Вона зосереджує увагу на житті селян Західної України в ХІХ столітті. М’якші умови, якщо порівняти з Наддніпрянщиною, контрастували з постійним безземеллям. Саме воно змушувало селян емігрувати закордон до США та Канади. 

Проблематика визиску проглядається і в збірнику Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч». Автор дуже точно показує, як після скасування кріпацтва селяни-скоробагатьки брали до себе в найми бідніших земляків і ставилися до них набагато гірше, аніж пани до кріпаків. 

Ну й, звісно, класикою цього тематичного напряму є безсмертний «Кобзар» Тараса Шевченка. Він гостро та болісно змальовує село за часів кріпацтва. Шевченкові твори захоплюють і вражають нас і дотепер.

Книги про село торкаються і більш життєрадісних тем. Наприклад, збірка Миколи Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» оповідає про сміливого Вакулу, підступного Чорта, вродливу Оксану, хитру Солоху і загадкового Пузатого Пацюка. 

Дуже сподобається читачам і видання Олександра Довженка «Зачарована Десна». Колорит села біля деснянських берегів не залишить байдужими. Ми досі замиловуємося творами цього письменника та режисера.

Сільські романи про любов завжди торкають душу. Утім, така проблематика властива і творам менших літературних форм.

Варто згадати видання Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Повість давно стала золотою класикою. Драматизм утрати коханої переплетений у ній із колоритом Карпат. 

Дуже сильна любовна лінія й у повісті письменника «Дорогою ціною». Почуття Остапа й Соломії донині хвилюють читачів.