Интернет-магазин
Войти в интернет-магазин
Напомнить пароль
/seo/catalog/suchasna-zarubizhna-proza/shchyhol/
Восстановить пароль по телефону
або
Войти
Зарегистрироваться
или
Войти
Нет в наличии
256 грн

Щиголь

Код товара : ІМ-00002201

Год издательства : 2016
Переводная : Да
Язык : Українська
Обложка : Тверда
Количество страниц : 816
Вес : 732
ISBN : 9786171208384
Переводчик : Віктор Шовкун
Формат : 150x220мм
Тип: Бумажная книга
Читать все характеристики

Аннотация  "Щиголь", Донна Тартт

Отямившись після вибуху в музеї, тринадцятирічний Тео ще не розуміє, що там, під уламками, залишилися його матір і його дитинство. Пробираючись до виходу, повз каміння та тіла, він підбирає безцінну картину фламандського майстра, яку так любила його мати. Дивний старий, вмираючи, віддає йому свого персня та просить винести картину звідси... Тео буде кидати із родини в родину, із Нью-Йорка до Амстердама, із глибин відчаю до ейфорії. Викрадений «Щиголь» стане його прокляттям та надією на порятунок...

Читать всё

О книге "Щиголь"

Отзывы
Анна

Несподіване розчарування

Поки одна половина людей старанно нахвалює нашумівшу книгу Донни Тарт, я сміливо відношу себе до іншої половини, яких книга відверто не вразила.

Прочитавши анотацію, я очікувала на розвиток якоїсь загадкової історії, крізь яку буде пронесена таємниця, сподівалася на щось грандіозне, несподіване, заворожуюче…Але, але…

Можливо, в цьому і була помилка. Ніколи не очікуй від книги чогось такого, аби потім зайвий раз не розчаровуватись. Початок мене зацікавив, усе розвивалось доволі інтригуюче, однак далі, коли я сторінка за сторінкою чекала якогось розвитку подій, я його банально не отримала. Відчуття, ніби перші 50 сторінок тобі розповідають, що ось відбулася якась грандіозна подія, яка призвела до неабияких наслідків, і коли ти очікуєш почути, що ж такого сталося, чому та до чого призвело, то натомість тобі ще 750 сторінок розповідають про роботу карбюратору, а вкінці кількома словами згадують про ту «грандіозну» подію, ніби сталося та й сталося.

Анотація зачепила мене саме згадкою про безцінну картину, яка протягом твору мала лишатися загадковою ниточкою до всіх подій. Однак, таке відчуття, що навіть якби картину з книги забрати, то в ній абсолютно нічого не змінилося б. Коли усі 800 сторінок ти терпляче очікуєш, що ця картина нарешті зіграє свою визначну роль, виявляється, що (СПОЙЛЕР!) її просто повертають назад в музей та й взагалі вона ніякої ролі не грає.

На мою думку, цей роман не допрацьований. Ба більше, ідею книги можна було би втілити набагато крутіше, аніж, на жаль, це зробила авторка. Видно, 10-ти років роботи все ж було замало. Крім анотації, нічого захоплюючого я не побачила. Сюжет такий собі, місяцями я силою змушувала себе читати, бо мозок активно пручався (настільки нудно йому було). Я сподівалася, що хоч кінцевий монолог зможе покращити ситуацію, однак він вийшов якимсь зім’ятим та власне ні про що.

Якщо коротко, книга про життя хлопчика, який втратив матір внаслідок вибуху в музеї та протягом подальших років намагався заглушити біль (чи то просто так отримував кайф від життя) алкоголем та наркотиками та без докорів сумління розводив людей на гроші. В кінці незрозуміла перестрілка, нелогічне закінчення та монолог про мистецтво і в цілому безсмертні речі, які варто цінувати та берегти.

Читати чи ні – вирішувати вам. Я нікого не відмовляю, однак і рекомендувати не можу. Рада лишень, що книгу не купляла, а взяла почитати у подруги, бо своїх грошей вона, як на мене, не вартує.

Ірина

Дивний збіг чи необхідний рятівний круг?

Краса змінює структуру нашої реальності. Можна дивитись на картину тиждень і потім жодного разу про неї не згадати, а можна дивитись всього секунду і пам'ятати про неї все життя. У цьому плані "Щиголь" був особливим: мати Тео любила цю картину з самого дитинства, просто побачивши в книзі про мистецтво; сім'я Велті мала у будинку прекрасну підробку і його прив'язаність до "Щигля" збереглась на все життя; Тео ж поцупив її оригінал з музею після вибуху і беріг, як найдорогоціннішу реліквію, перевозячи з собою із міста у місто. 

Важко зрозуміти чи була картина для Тео Декера рятівною жердинкою, за яку він, подібно самому щиглику із полотна, тримався протягом всього життя чи, можливо, навпаки, саме через картину він і потонув у вихрі життєвих невдач та тривог. 

Зміна оточення та атмосфери нашаровується у книзі, як і фарба на картині Карела Фабріціуса. Патетичні, натхненні роздуми про мистецтво, картини Золотої доби, Рембрант, безсмертні шедеври — все це лікує понівечені душі головних героїв, підкреслює прекрасні епізоди, надає їм ще більшої вагомості... А з іншого боку, опіумний екстаз, наркотичні сновидіння та безкінечна пиятика 14-річних хлопців. Дивний світ, в якому залежність від вікодину сприймається як перемога над алкоголізмом, а шедеври мистецтва стають інструментом впливу у світі злочинців і тогровців наркотиками. Разом із тим, захоплюєшся прекрасними, затишними моментами душевної відвертості у стінах майстерні: щирий, мовчазний Гобі, запах дерева і воску, стружка палісандрового дерева, уламки старих меблів, голосне цокання годинника, пил та старі книги. 

Історія змінювала атмосферу, від одного лиш згадування про кохання — ніжне та трагічне, що тягнеться яскраво-помаранчевою ниточкою протягом усього роману.
Часом важко зрозуміти власне ставлення до книги: щось відгукується, щось залишається за межею розуміння, а буває щось неймовріне, як та сцена, де посеред розпеченого від спеки металу дитячого майданчика, в тиші пустелі, двоє напівголодних підлітків ловлять галюцинпції від чергової дози наркотиків. Життя заради життя. Невірний шлях, що, врешті-решт, стане найвірнішим. Любов до мистецтва — палка, жертовна і вічна. Це було чудово.

Єдамов Артур
Роман про силу мистецтва крізь смерть і життя, пригоди і любов

Так одразу важко пригадати книгу останніх років, яка читалась би так легко. А український слід в сюжеті не може не привернути увагу.

Донна Тартт витратила цілих 10 років на написання цієї книги, і здавалось би могла вмістити в книгу все, що хотіла донести до читача. На перший погляд, сюжет без якогось глибокого сенсу — просто дуже цікава історія, що заслуговує похвали. І тільки наприкінці я зрозумів до чого веде авторка і що хоче до нас донести. В житті не може бути нічого однозначного. Інколи невірний шлях — найвірніший.

Дуже хотілось би продовження. І не тільки через те, що після прочитання виникає відчуття незавершеності. А здебільшого через філософію, яку авторка проносить через життя головного героя.
Якщо вам довелось вже побачити однойменний фільм режисерства Джона Кроулі, то знайте, що він лише поверхнево проходить по сюжету, і багатьох важливих і насичених сцен ви там не побачите.

Роман має і побічний мотивуючий ефект — встати з теплого ліжечка і відвідати найближчу галерею або ж музей мистецтв. В будь-якому разі книга точно заслуговує уваги. І Пулітцерівська премія тому доказ.
Ганна Сидоренко
Святість і розбещення

Досить поглянути на обкладинку, на якій маленька пташка, скута ланцюжком, що ніби вистрибує з розірваної сторінки, щоб усвідомити: прекрасна істота і водночас символ невинуватості домінує на крихітній картині Фабриціуса. Ця картина, яка поєднує святість і розбещення, пронизує всю розповідь, одночасно рятує і знищує Тео Деккера, і врешті-решт ототожнює точку, коли життя буквально зустрічається зі смертю. 

На той момент, коли це сталося — занадто рано для героя, — несподівано померла його мати, Тео мав майже все: прекрасну квартиру на Манхеттені, добру і люблячу матір, досвід та можливості для досягнення успіху. Однак після цієї трагічної втрати єдиним нагадуванням про його втрачену невинність залишилася картина, яку вдається врятувати від трагічної події в музеї. І правда полягає в тому, що головний герой, який ставить під сумнів і матеріальне благополуччя, і повсякденність, і матеріальність життя, може знайти притулок і розраду в картині. І цей парадоксальний і своєрідний ідеалізм пронизує кожну мить його життя. Навіть у Лас-Вегасі, у нескінченому конвеєрі азартних ігор та барбекю, у ночах, наповнених пластичною їжею та наркотиками, герой шукатиме момент, коли краса зустрічає кохання.

Кожне відчуття, кожна фізична реакція важливі для Донни Тартт і її героя Тео. Іншими словами, навіть у найжорстокішій розповіді, яка фіксує трагічні моменти людини ти можеш знайти свій власний шлях у вічність і красу. Навіть найбільш руйнівні процеси та найболючіші перспективи також можуть відкрити тобі магію краси. Навіть у найтрагічніші часи Тео шукає втіхи невинуватості та краси. Жодна з подій його життя не походить із суворого реалізму. Герой Донни Тартт повертається до переваги невинності, яку мистецтво подарувало йому назавжди.
 


Получайте книги и книжные анонсы на почту

Тільки зараз!

Знижки до дня сім'ї

до -50% на все

Детальніше
Знижки до -50%