Аннотация "Следы на дороге (на украинском)", Валерій Маркус (Ананьєв)
Уникальная живая книга! Первая живая книга о войне на Востоке. Ты, уважаемый читатель, почувствуешь, как в твоё БМД попадает РПГ, ты будешь пытаться помочь раненому товарищу, ты почувствуешь атмосферу напряжения, находясь в окружении, ты будешь читать настоящее письмо девушки своему любимому на фронт. И для этого тебе нужна только книга «Следы на дороге» и смартфон. Около 100 QR кодов расставлены по тексту, позволят вам проникнуть в события, описанные в книге. Вы сможете увидеть на своём смартфоне оригинальные видео и фотоматериалы реальных событий, описанных в книге. Никакой постановки, весь материал был снят на фронте в 2014 году. Книга-свидетельство об украинском Востоке «Следы на дороге» Валерия Ананьева рассказывает о войне на Востоке Украины глазами очевидцев. Важным дополнением к книге являются QR-коды с документами с места событий: фотографиями, видео-роликами, географическими локациями и т.д. «Следы на дороге» – это первая интерактивная книга, которая является свидетельством непростой эпохи в жизни
Читать всё
Ніколи не чув нічого про цю книгу , поки не наткнувся на неї випадково , вирішив почитати коли робити буде нічого . В результаті зачитався так що і робити нічого, окрім як дочитати скоріш її до кінця, більше не хотілась . Вона дуже захоплююча , цікава . А також знайшов багато ще цікавого від автора на його ютуб каналі ( інтерв'ю , розповіді ) ... Одним словом розказувати тут нічого - читайте , не пожалієте , книга супер
Книга читається на одному диханні і від сторони безпосереднього учасника подій показує, які проблеми мала наша армія перед початком війни. Книгу обов'язково має прочитати кожен українець.
Хороша книга! Читається неважко, доступно і з оптимізмом автор подає сюжет, який аж ніяк неоптимістичний. QR-коди ближче знайомлять читача з героєм та його життєвими перипетіями. Книга варта для прочитання!
Як правило, художню літературу я "проковтую", а цю книгу читала кілька днів. Винесла з неї деяку інформацію.. Головне - велику повагу до автора. Тому що дуже небагато з нас, людей здатні розвиватися, думати самостійно. Як правило, це заслуга батьків і оточення, а самостійно ми робимо хіба пару кроків, по інерції. Автор пройшов в цьому плані великий шлях і це тим більше вражає, що він зробив це сам. Не було якогось "учителя", який відкрив очі, підштовхував і т.д. Так що сам стиль мені "не зайшов", інформації нової теж не особливо. От повага, це так.
Відгук потрібно писати на емоціях, коли прочитане засіло в голові і не дає ні про що інше думати. «Сліди на дорозі» - книга Валерія Ананьєва (Маркуса). Перше, що мені сподобалося, це коротенький лист від автора до читача, де зазначається процес створення книги та надається можливість зворотнього зв’язку шляхом написання своїх вражень або створення малюнку відповідної сцени з твору. Автору не байдужа думка читача і це приємно та незвично) Книга важка для прочитання емоційно. Деякі сцени стоять перед очима і навіть в уяві видаються страшними. Роман про нашу сучасність, яку кожен з нас сприймає по своєму, в тому числі й про війну на Сході України. Одного разу почувши вислів, що люди, які не були на війні не мають права про неї говорити, використовую його й сьогодні. Можливо хтось не погодиться, а для мене він істинно правильний. Мій відгук про головного героя, десантника «Механа» та його трансформацію як особистості. Все має свою причину і наслідок. Так само й тут. Опис дитинства головного героя дає зрозуміти чому він саме такий та через яку призму сприймає свій світ та людей, які його оточують. В армії він перероджується, на службі намагається на втратити себе і на війні розуміє хто він насправді і для чого тут. Розкрити головного героя допомагають допоміжні особи, які зустрічаються на кожному етапі життя як позитивні так і не дуже. Автор описує відчуття й емоції головного героя настільки щиро, що вони передаються читачеві і поглинають його. Разом з головним героєм відчуваєш дисонанс від уявлення про армію та реальністю, відчуваєш невимовне бажання «зацідити» Рудому Опудалу (хоч як це робиться в реальному житті уяви не маю), відчуваєш біль в моментах, де зазначається про втрату товаришів. Читаючи книгу достовірно розумієш до кого автор відчуває симпатію і навпаки. «Синуля. Ми тебе дуже любимо. Будь людиною. Мама». Дотримуючись настанови Мами головний герой не втрачає своєї людяності ні на мить. Закарбувався вислів з книги, що добродушність люди сприймають за слабкість. Мабуть в більшості випадків так і є. Безмежно подобається те, як автор передав почуття гумору головного героя, яке супроводжує його навіть в тяжких моментах, іноді наявна іронія. «Сліди на дорозі» - книга дійсно вартісна, наповнена сенсами, змістом та емоціями, порушує безліч соціальних питань.
Автор книги є нашим сучасником. Почитавши коротеньку біографію Валерія Маркуса, яка розмішена у відкритих джерелах, починаєш мимоволі повністю ототожнювати головного героя з автором. Однак кінець книги дає змогу зрозуміти, що це не зовсім так.
З-поміж іншого кидаються в очі манера написання книги, формулювання окремих думок.
Як на мене основний лейтмотив книги, це намагатися в житті не втратити себе і розуміти хто ти насправді.
В цілому книга дуже сподобалася. Наявність QR- кодів – це звичайно плюс. Однак основна цінність книги «Сліди на дорозі» - це її зміст.
Всім, хто любить читати, рекомендую «Сліди на дорозі».