Макс Кідрук
Макс Кідрук – письменник, відомий своєю любов’ю до подорожей та описами мандрівок у книгах. Також Кідрук став відкривачем кількох нових для української літератури жанрів: тревелог та технотрилер.
Детально про автора
Аннотация "Де немає Бога", Макс Кідрук
Люди — соціальні істоти. Існування суспільства неможливе без співпраці, розуміння та дотримання справедливості. Та чи існує це все поза соціумом, коли людина опиняється на межі життя та смерті?
Доведена до відчаю українка з великою сумою грошей, яка ігнорує дзвінки від чоловіка. Росіянин-пілот, який намагається приборкати аерофобію після загибелі коханки в катастрофі рейсу MH17. Найвідоміший політик Баварії на пікові кар’єри, який ненавидить свою роботу. Гравець американської Національної футбольної ліги, життя якого розвалилося після одного невдалого розіграшу. Таємний папський кардинал, який прямує до країни, де офіційно не існує Католицької церкви... Незнайомці з різними долями. Єдине спільне для них — рейс 341, і він веде до найбільшого випробування у їхньому житті.
«Де немає Бога» — новий роман Кідрука — спроба збагнути, чи є всередині нас щось таке, що втримує від перетворення на звірів у місці, де не діє мораль, у місці, де немає Бога.
Макс Кідрук – один із моїх улюблених авторів; це людина, обізнаність якої вражає. Проте книга «Де немає Бога» не виправдала моїх сподівань. Сюжет: Внаслідок авіакатастрофи декілька не знайомих між собою пасажирів рейсу 341 опиняються високо в горах, де бракує кисню, запаси води мізерні, а засоби для виживання відсутні. Їх чекає складне випробування, яке пройдуть далеко не всі – для декого гори стануть могилою. Кожен із них відчуває свою провину за щось скоєне в минулому: хтось – за те, що вчасно не обрав інший життєвий шлях, хтось – за те, що маючи змогу змінювати світ на краще, концентрувався лише на собі. Однак високо в горах у всіх ті ж самі шанси на виживання. Основне питання, на яке наштовхує книга – хто у місці, де не діє мораль, залишиться людиною? Книги Кідрука «Твердиня», «Зазирни у мої сни», «Не озирайся і мовчи», «Жорстоке небо» і, звісно ж, дилогію «Бот» я прочитала на одному диханні. На жаль, про книгу «Де немає Бога» я не можу сказати того ж. Мене захопила ця книга десь аж із 200-ї сторінки. У момент падіння літака я нарешті «поринула» в книгу, до того ніяк не могла зануритись у сюжет. Загалом, ця книга – приклад того, що не завжди те, на що з нетерпінням чекаєш, виявляється саме тим, що ти хотів. Моя порада книгоманам, які ще не знайомі з творчістю Макса Кідрука: нехай першою його книгою, яку ви прочитаєте, НЕ буде «Де немає Бога». Я переконана, що Макс Кідрук всіх приємно здивує черговою новинкою. Адже автор – інтелектуал, який уміло демонструє свою ерудованість і ретельно досліджує те, про що пише.
Познайомилась з автором саме через цю дивовижну книгу. Стосовно подання тексту- чітко, детально, форматно. Головні герої вражають яскравістю характерів з емоційним різнобарв'ям. Авіакатастрофа-це зажди цікаво, захопливо та непередбачувано. Гарного читання.
Це вже десята книжка Кідрука, яку я читав, і перша, яку я не зміг дочитати. Вона просто нецікава. Переобтяжена десятками сторінок найдрібніших деталей гри в американський футбол, історією ідіотизму синочка Анни (той випадок, коли хочеться, щоб героя якомога швидше автор вбив, але ж ні). Авіакатастрофа (що насправді зацікавило) — лише фон для для спогадів і рефлексій героїв, стосовно яких виникала лише одна думка: навіщо це мені? Єдиний цікавий і розумний персонаж — Парамонов, якого автор, звісно, вбиває, як він це зробив з розумними персонажами в Твердині і НОІМ. А залишає жити автор тих героїв, стосовно яких взагалі незрозуміло, навіщо вони там були. Коротше, книжка викликає роздратування замість естетичного задоволення.
А взагалі, міграція Кідрука від наукової фантастики та іронічних тревелогів до містики та нудотних описів соціальних та психіатричних проблем є вкрай сумною тенденцією, яка почалася ще в ЗУМС та НОІМ. Але там останнього було не так багато, і це якось можна було пережити. Але в ДНБ цього вже через край. А анотація до ДСНЗН навіть не викликає бажання це прочитати(((
Дуже гарна книга. Багато сюжетних ліній героїв. Читати слід дуже уважно, бо всі герої виявляється тим чи іншим чином між собою пов'язані. Лист тата...до сліз. Всім рекомендую
"Де немає Бога" Макса Кідрука - одне з найбільших розчарувань. Бажання мав шалене, щоб прочитати цей роман. Після реалізу обкладинки я надіявся аби тільки книга була кращою за неї. Якийсь набір суто тих речей за якими сохне автор і нічого більше. Попросту іноді виникало враження, що автор забив болт на деяких персонажів. А той факт, що росіянин зумів пояснити, яка халепа відбулася з літаком "по типу іноземною мовою" це мене просто винесло. Хоч посміявся на славу.
Не рекомендую.
ДНБ - це найбільше ДНО від автора
Моя оцінка ⭐☆☆☆☆