Увійти в інтернет-магазин
Зайти за допомогою
Нагадати пароль
/bitrix/urlrewrite.php?SEF_APPLICATION_CUR_PAGE_URL=%2Fnews%2Ftop-5-knyzhok-vid-bohdany-romantsovoyi%2F
На цей email буде вислано ваш пароль
або
Увійти
Увійти в інтернет-магазин
Зареєструватись за допомогою
або
Увійти
24.07.2019
Відгук

ТОП-5 книжок від Богдани Романцової

Богдану Романцову зачасту можна побачити з екранів телевізора на передачах про літературу, на різноманітних освітніх платформах як лекторку, а також на «Читацькому клубі ЛітАкценту» в книгарні «Є» на Лисенка щомісяця, де Богдана модерує обговорення. А ще Богдана Романцова — літературознавиця, кандидатка філологічних наук, випускова редакторка у видавництві «Темпора», викладачка у Києво-Могилянській академії, а також авторка низки видань, зокрема, «Український тиждень» та «ЛітАкцент». 

5 книжок, які радить Богдана Романцова

Скотт Макклауд «Зрозуміти комікси»

Переклад з англійської Ярослави Стріхи – Київ : Рідна мова, 2019

зрозуміти комікси.jpg

Я дуже чекала на це видання, і не тільки тому, що Макклауд прекрасний теоретик, який вміє дуже простими словами і картинками пояснити основу цього мистецтва, а й тому, що для мене поява таких перекладів – показник певного рівня розвитку ринку. Як правило, спочатку з’являються самі комікси, як переклади, так і оригінальний місцевий продукт, і лише пізніше виникає потреба в осмисленні цього типу мистецтва, в пошуку метамови. В оригіналі текст датовано 1993 роком, коли в США вже побачили світ «Хранителі» Мура, «Маус» Шпігельмана і вже 4 роки виходить «Сендмен» Геймана, тобто аналізувати є що. І тепер, у 2019 маємо український переклад – і сам цей факт досить оптимістичний. Сам Стівен Макклауд в інтерв’ю зазначив, що абсолютно не розумів, хто читатиме книжку «Зрозуміти комікси», але сподівався, що завдяки цьому виданню «інші люди полюблять комікси». Додам, що йдеться не тільки про любов, а й про вміння бачити в коміксах не просто картинку і трішки тексту, а складну семіотичну систему, культурний продукт на межі різних медіа. Макклауд залучає величезний візуальний та культурний досвід людства: від картин Рене Магрітта до теоретичних праць Маршала Маклюена – щоб показати, як працює і взаємодіє з читачем «дев’яте мистецтво».

німий бог.jpgЮркі Вайнонен «Німий бог» 

Переклад із фінської Ю. Зуба – Київ: Комора, 2018

Фінського прозаїка Юркі Вайнонена часто називаю місцевим Кафкою, однак він не ображається, попри позірну вторинність такого прізвиська. Адже сюрреалізм, абсурд і ощадливе письмо – те, що об’єднує його з автором «Замку» і Процесу». У центрі роману «Німий бог» – перформансист Луї Мальдоро, живе втілення Шалу. Разом із ним – колега і друг Голос, роль якого виконує Макс Дюкас. На сцені ці двоє демонструють аудіальне розширення і фізичну редукцію: Голос розростається і заповнює все звуком, Шал б’ється об стіну, вириває своє волосся, відгризає шматки власної плоті. Після того, як Шал зникає, його син Андре відправляється на пошуки батька до придуманої Бретані (і тут на нас чекає чимало прихованого та явного інтертексту). Там Андре знайде колишню батькову коханку Алісту – головну служительку культу галок (а ось і привіт від Кафки, галка чеською – Kafka) і спробує позбутися вічної тіні власного батька. Проза Юркі геть не схожа на обережні, чітко вибудовані сюжети британців, надмірну легкість французів і постійне повернення до травм німців. Чудова книжка для початку фінської мандрівки.

смак пива.jpgРенді Мошер «Смак пива» 

Переклад з англійської Л. Світанкової – Львів: ВСЛ, 2017

Пиво – один з найцікавіших і, водночас, найбільш спрофанізованих алкогольних напоїв у нашій країні. Чимало «справжніх інтелігентів» віддано вірні вину і готові пити будь-який напій з присмаком виноградного порошку, аби лише не пробувати пиво – напій персонажів Мужицького Брейгеля, футбольних фанатів і безхатьків на вокзалі (разом із горілкою, звісно). Але це – лише на перший погляд. Насправді ж пиво – самостійний і складний продукт, який вимагає поваги, уважності і теоретичної підготовки. Завдяки Лані Світанковій, пивній судді (prov. BJCP) та посолці цієї культури в Україні, у нас не лише росте культура споживання пива, а й поповнюється «пивна бібліотека» в «Книгарні Є».

одним одна історія.jpgДжуліан Барнз «Одним одна історія»

 Переклад з англійської  Ярослави Стріхи – К.: Темпора, 2019

Як правило, закінчуючи редагувати книжку, я не відчуваю до неї жодних материнських відчуттів і суму, що відпускаєш у світ «паперове дитя». Однак з Барнзом було інакше: що ближчою я була до останньої сторінки, то глибший сум мене охоплював. Можливо, це через вишуканий, філігранно-ніжний переклад Ярослави Стріхи. Можливо, бо історія любові Барнза резонує мені особисто. У центрі оповіді – історія двох звичайних людей, старшої жінки та юнака. Познайомившись випадково у тенісному клубі, вони все глибше пірнають у взаємне захоплення, яке має всі шанси перерости – і згодом таки переростає – у любовну драму. Читач проживе історію разом із головним героєм Полом, бачитиме розквіт і занепад любові його очима. Відчує дивну поезію і щем почуття, що минає. Це нібито класичний британський роман виховання, де любовна історія – обов’язковий етап дорослішання. Але водночас – щось більше за просто текст про любовний зв'язок двох людей.

пастка 22.jpgДжозеф Геллер. «Пастка-22» 

Переклад з англійської Олега Фешовця – Чернівці: Книги-ХХІ, 2016.

Перший переклад цього роману вийшов ще у 1988 році (перекладач Микола Мещеряк), і от у 2016-му Геллер повернувся вже в перекладі Олени Фешовець. Джозеф – з прекрасного і буремного покоління анти-Гемінґвеїв – авторів, які вирушили на Другу світову війну по сюжети (як Мейлор і Воннегут), а повернулися із відчуттям абсурдності і жаху від побаченого. «Пастка 22» для мене – в топ-трійці американських повоєнних романів абсурду, поруч з «Голими і мертвими» Мейлера і «Бійнею № 5» Курта Воннегута. Як і Мейлер, Геллер вірить, що в абсурдній ситуації не лишається нічого, крім як сміятися. І він сміється: за жаху війни, з лабіринтів бюрократії, яка нікуди не дівається навіть на полі бою, навіть зі смерті. Цікаво, що текст, попри очевидну гротескність, не такий вже й далекий від реальності: автор здійснив 60 бойових вильотів на бомбардувальнику Б-25 у складі Авіаційного корпусу армії США. Однак в історію літератури Геллер ввійшов як один з найсмішніших і водночас найтрагічніших американських авторів.