Шосте вимирання. Неприродна історія

Автор | Елізабет Колберт |
---|---|
Видавництво | Наш Формат |
Перекладач | Володимир Плискін |
Рік видання | 2017 |
Мова | Українська |
Кількість сторінок | 280 |
Обкладинка | Тверда і суперобкладинка |
Вага | 0.402 |
ISBN | 9786177279395 |
Формат | 145x215x25мм |
Тип | Паперова книга |
Наявність ілюстрацій | Так |
Перекладна | Так |
Анотація "Шосте вимирання. Неприродна історія", Елізабет Колберт
Куди поділись динозаври?
"Шосте вимирання. Неприродна історія" - це книга яка змогла отримати одну з найпрестижніших нагород - Пулітцерівську премію за нехудожній прозовий твір!
Книга черпає інформацію з палеонтології, геології та біології, вона є чудовим прикладом науково-популярної літератури, яка не лише розповідає про події, які відбулись дуже давно, але і пов'язує їх з теперішніми подіями у світі! Авторка розповідає про п'ять жахливих вимирань, в ході яких вимирала фауна та флора, деякі знищили біля 80% живих організмів які тоді проживали на землі. Ці масштабні вимирання відіграли дуже важливу роль у формуванні тепер відомих нам живих організмі. Що ж спровокувало ці вимирання, та чому зараз відбувається шосте вимирання, на ці запитання Елізабет Колберт дає відповіді у цій книзі!
Автора розповідає, які зміни пережила фауна та флора нашої планети за останніх 15 тисяч років, та як ми винищуємо надзвичайно цінних тварин.
Тут піднімається тема не лише мастодонтів та динозаврів, авторка розповідає про птахів, жаб та комах, яких більше немає на нашій планеті!
Книга надзвичайно цікава, рекомендую!
Ми одночасно і свідки і причина шостого вимирання
Земна флора і фауна за багато мільйонів років (більше 500) пережила п'ять великих вимирань. І динозаври не найбільше з них. Ми з вами являємося свідками нового, шостого, вимирання. Враховуючи наскільки великі інтервали часу між вимиранняим, виникає підозра, чому саме на період нашого існування випало шосте?
Перед тим, як почати звинувачувати усе людство в шостому вимиранні авторка розповідає про загибель деяких видів земноводних від грибка, який стрімко поширюється в Південній Америці. Грибок покриває жаб, закупорює пори їхньої шкіри і заважає вбирати електроліти необхідні для їхнього існування.
Потім ми плавно переходимо до XVIII - XIX століття і винищення людьми мегафауни. Поява перших натуралістів і їхні гіпотези щодо зникнення видів, винищення їх людьми чи природними катаклізмами.
Тоді авторка знову розвертає нас на 180 градусів і ми знову повертаємось до грибка, але уже іншого грибка, який вбиває кажанів в Північній Америці.
Як висновок - у всьому винні люди. Що правда я так і не зрозумів, якщо зараз більшість видів вбиває грибок, а зміна клімату, викликана людьми, поки що змушує тварин мігрувати, то чому саме ми корінь зла?