Чоловік на ім'я Уве_11.10.2019
Ви обов’язково маєте познайомитися з чоловіком на ім’я Уве!
На перший погляд він здається найбуркотливішим старим, якого ви коли-небудь зустрічали за своє життя, а також людиною з твердими принципами, суворими звичками та відсутністю терпіння. Люди вважають його неприємним, тоді як він бачить себе в оточенні ідіотів.
Одного листопадового ранку цей прискіпливо організований і самотній світ Уве перевертається з гучним тремтінням через приїзд нових сусідів, молодої пари з двома галасливими дочками, які оголошують про свій приїзд випадковим наїздом на його поштову скриньку. Далі перед нами розгортається зворушлива історія, наповнена багатьма радісними і не дуже подіями, сміхом, сльозами, несподіваною дружбою та переоцінкою сприйняття людини, щодо якого донедавна всі навколо думали, що розуміли який він є насправді.
Бестселер, який поширився по всій Європі, невгамовний роман Фредеріка Бакмана про розлюченого дідугана, що живе поруч, досліджує ненадійність перших вражень і ввічливо нагадує вам, що життя солодше, коли ділишся почуттями з іншими людьми...
Раджу до прочитання абсолютно всім! Уве не тільки ненав’язливо змінить ваше світосприйняття, але й навчить вас цінувати те, що маєте і приділяти увагу найголовнішому у вашому житті — близьким людям!
Чоловік на ім'я Уве_26.10.2019
Ви полюбите Уве!
Вже давно я не читала авторів, які б сподобались настільки, щоб прочитати усі їх книги. Фредрік Бакман — просто моя найпозитивніша знахідка цього року! Всі три прочитані книги — прекрасно оформлені, надзвичайно добрі, написані з любов’ю і залишають після прочитання приємний післясмак.
Головний герой цієї книги— 59-річний Уве, на перший погляд, типовий старий буркотун, який нікого не любить, звик жити за своїм чітким розпорядком і не терпить, коли щось в його житті змінюється. Коли він втрачає кохану дружину — єдину людину на цілому світі, яка його розуміла, підтримувала і любила — Уве ніяк не може звикнути жити далі. Він усвідомлює, що без Соні і його життя закінчилось. Саме тому він вирішує померти. Але у Всесвіту явно інші плани на Уве. Тому кожна його спроба самогубства закінчується тим, що когось потрібно рятувати — чи то кота (Уве не любить котів, однак цього змушений взяти до себе), чи то нових сусідів (повні нездари, за словами Уве), чи то незнайомого чоловіка, чи то старого друга, з яким Уве не розмовляє вже багато років. Щоразу Уве приходить на могилу дружини і пояснює, що ніяк не може прийти до неї, поки не розгребе весь цей бедлам.
Паралельно автор розповідає про минуле Уве, і я впевнена, що до кінця книги ви його полюбите. Це — справжній джентльмен, людина з великим серцем, яка допомогла великій кількості людей, сам того не помічаючи. Уве — справжній герой, з тих, які не прагнуть популярності, а просто роблять свою справу, тому що чітко знають — потрібно бути гідною людиною.
Чоловік на ім'я Уве_28.11.2019
Все під контролем?
Уве — 59-річний занудний і педантичний швед. Як любила казати його дружина, найстрашнішою фразою для нього є «Батарейки в комплект не входять». Понад усе він любить порядок і логіку, тому прагне контролювати все навколо. Втім, сказати, що в Уве все під контролем не можна хоча б тому, що контроль — це ілюзія. Жодна людина не може контролювати навіть своє життя, що вже казати про навколишній світ. А вперте прагнення до цього видає в Уве того ще невротика. Його страх, що щось піде не так — просто параноїдальний. Додайте до цього постійні спроби вкоротити собі віку й загальна картинка намалюється невесела. Але варто почати читати й відірватися від книги стає важко, адже в суворому відлюдьку, як виявляється, стільки добра і людяності, що годі й уявити.
До речі, жодна спроба покінчити з життям не закінчилася успішно, адже в Уве щоразу з’являлися вагомі причини відкласти самогубство — постійно треба було когось рятувати, комусь допомагати. Словом, є підозри, що не дуже то й хотів цей буркотун прощатися з життям. Він просто хотів бути потрібним комусь. І такі люди знайшлися — нові гамірні сусіди.
Чоловік на ім'я Уве_21.12.2019
Уве не залишить вас байдужими
Іноді не можливо не дивуватися, як деякі книжки знаходять тебе саме тоді, коли найдужче треба. Коли я брала «Уве» до рук, то не уявляла, що відбудеться в моєму житті за час прочитання, не знала, як глибоко вона в мені зрезонує. Більше року на поличці, аби саме зараз влучити у самісіньке серце. Так глибоко-глибоко.
Читати цю книгу чимось нагадує складати пазл. На початку ти і гадки не маєш,як це все зліпити до купи. Знаєш лише очікуваний результат: море сліз і вщент розбите серце. Тож ти просто читаєш цю історію. І здавалося б усе рівно і просто. Бакман деталь за деталлю розповідає про життя Уве. Про дитинство, роботу, кохану Соню і того бридкого майже лисого кота, що все від нього не відстає. І хоча когось на перший погляд Уве буде бісити і вони не розумітимуть сенс цієї історії, то під кінець байдужих уже не буде.
Ось початок історії і такий не зрозумілий і відлюдкуватий Уве, а ось уже кінець, а він такий рідний і тобі ніяк не хочеться прощатися. Ми з перших сторінок здогадуємося, які плани в Уве. Але як і в реальному житті, коли це відбувається насправді, то завжди не очікувано. Те саме трапилося і з цією книгою.
Бакман пише доволі своєрідно і точно сподобається не кожному. Але, з чим точно не посперечаєшся, так це з тим, що розчулити і доторкнутися до душі він безперечно вміє. Тож для мене він якщо не улюблений, то особливий точно.