Перш ніж ми стали вашими

Проти течії, під назвою жорстокість

Коли візьмете книгу до рук, будьте готові, що відкласти її зможете лише тоді, коли прочитаєте останню сторінку. Вона затягує, ніби воронка серед бурхливого моря, а потім викидає тебе на берег, сповненого роздумами, думками й нерозумінням цього жорстокого світу.

Вода. У цій книзі її багато. Вода всьому початок. Спочатку ти народжуєшся у воді, а потім вона починає текти у жилах замість крові. Когось лікує, рятує, оберігає, а когось назавжди забирає з собою, лишаючи лиш болючі спогади. Ця історія подібна до річки. Місцями ти ніби гойдаєшся на хвилях бурхливої води, десь тебе накриває з головою, десь перехоплює подих. Ти виринаєш, щоб зробити ковток повітря, а потім занурюєшся знов.

У книзі тісно переплітаються дві часові лінії: минуле й теперішнє

1. 1940-ві роки. Рілл Фосс з сестрами та братиком викрадають і запроторюють до Товариства дитячих будинків, де їхніми долями безжально граються дорослі. Нестача їжі, побої, жорстокість, нелюдські умови - таким є життя малюків, допоки їх не продадуть багатіям під виглядом усиновлення.

2. Наш час. Ейвері - дочка сенатора, вона давно розпланувала своє майбутнє і чітко знає, чого хоче. Або їй лише здається, що знає. Коли доля випадково знайомить її з жінкою, що якимось чином пов'язана з Товариством та бабусею дівчини, життя Ейвері змінює напрямок. Вона намагається розгадати таємницю, яку довгі роки приховували від світу.

Історія написана частково на реальних подіях. Товариство дитячих будинків у Теннессі справді існувало. А у 60-х роках 20 століття вибухнув скандал навколо його очільниці - Джорджії Танн. Можливо, комусь буде важко читати про страждання та жорстоке поводження з дітьми. Однак, це ганебна правда, прихована на тлі інших подій. Вона болюча, зворушлива і потребує розголосу. 

Кожен розділ закінчується кульмінаційним моментом. Через таку цікаву побудову неможливо відірватися від книги, тому вам залишиться лиш ковтати сторінку за сторінкою. Приємної подорожі!

Діти, як чисті аркуші...

Так любила повторювати Джорджія Танн — викрадачка дітей, яка десятиліттями туманила голови політикам, працівникам соціальних служб, зневіреним батькам та, загалом, суспільству. Невже збагачення коштує такої жорстокості?

Джорджія Танн єдина реальна істота (людиною її назвати не повертається язик) у цій книзі, решта — уявні, вигадані персонажі. Насправді ці люди збірний образ усіх тих, хто постраждав через діяння Танн та очолюваного нею Товариства дитячих будинків у Теннессі.

Сотень і тисяч зневірених, скривджених долею батьків та їх дітей. Розлучених сестер та братів. Друзів дитинства, цвіту юного кохання.

Тут буде все: розпач від розлуки та щастя возз'єднання; промінчик надії та жалюгідне усвідомлення власної безпорадності; брудна, але рідна вода Міссісіпі та розкішні, але чужі кімнати будинку прийомних батьків.

Що далі читаєш, то більше "грузнеш" у всій цій історії, наче розділяєш навпіл із героями всю безвихідь та біль. 

Книга, яку хочеться прочитати "на одному диханні", а потім ще довго "переживати" історію — розбирати на шматочки, аналізувати, і так знову, і знову. Вона залишає по собі дивний гіркуватий присмак, який не переб'єш ніяким хеппі ендом (чи може, то зовсім не хеппі енд?) 

Як присмак м'ятних цукерок, вартість яких виявляється занадто високою, щоб насолоджуватись смаком. Так і тут: історія вражає, але захоплюватись нею неможливо — надто болюче факти тиснуть на свідомість. У голові тисячі "надто": надто болючі рани, надто жорстокий світ, надто багато несправедливості. 

А ще, на жаль, надто реальність...