Анотація "Війна, яку було необхідно виграти. Друга світова: стратегії, битви, рішення"
Жодна війна ХХ століття не була такою глибоко трансформаційною та руйнівною як Друга світова. Ця книга – є унікальною та потужною оперативною історією цієї війни, яка відтворює повну картину битв на землі, на морі та в повітрі.
Вільямсон Мюррей і Еллан Р. Міллет аналізують операції та тактику ведення війни як на європейському, так і на тихоокеанському театрах воєнних дій. Ми бачимо, як розроблялися та переглядалися стратегії і як бойові загони намагалися виконувати накази. Автори представляють пронизливі портрети воєначальників обох воюючих сторін, демонструючи неоднозначності, з якими вони стикалися, описуючи можливості, якими вони скористалися і ті, які пропустили. Усюди ми бачимо зв’язок між фактичними військовими операціями та їхніми політичними і моральними наслідками.
«Війна на перемогу» – це кульмінація багаторічних досліджень двох провідних американських військових істориків. Вони уникають пафосного погляду на війну, але зберігають глибоку зацікавленність щодо проблем, з якими зіткнулися союзники
Подяки за надані фото та географічні карти наприкінці книги розвеселили. Якщо у "духа та літери" не має потужностей - можливо було зробити вклейки на аутсорсингу – все ж таки 600 грн. Переклад не сподобався, мені правда здається, що це більше провтик редактури. Часто зустрічається "Мано(а)" - це що таке? Муніципалітет у Франції, чи "Мано - інструмент із тертого каменю, що використовується із зернотеркою для обробки чи подрібнення їжі вручну"? Сама книга сподобалась, незвичний погляд. Видання друге - "доповнене та виправлене" повинні розіслати з 50% знижкою!
Читати всеВіталію, дякую за змістовний і корисний відгук! Додам до цього, що в оригінальному англомовному виданні МАПИ Є. Небагато (1-2 на розділ), але досить ілюстративні, судячи з усього. Дуже дивне рішення наших видавців викинути мапи саме з такої книги, де вони принципово потрібні.
Хороша книжка з загальним оглядом подій Другої світової війни. Написана саме з військової точки зору, тому там немає історій окремих людей, які так прикрасили книгу Макса Гастінгса на ту ж тему. З іншого боку написана легше, зрозуміліше і тому не нудна, як книжка Бівора. (Хоча, звичайно, кому що подобається. Але з оглядових книг про ДСВ для мене на першому місці Гастінгс, на другому ця книга, а Бівор лише на третьому.)
Читати всеЩодо перекладу, то він цілком непоганий, хоча є декілька зауважень. В парі місць перекладач замість дивізії використовує слово дивізіон, а це зовсім інший термін. Шведська фірма, яка виробляє зенітні гармати, і самі ці гармати, якось прийнято називати "Бофорс", а не "Буфош" (хоча, можливо, шведи саме так і вимовляють, але ж є традиція перекладу). Саме з цієї ж традиції прийнято називати німецькі дивізії танковими, а американські і англійські - бронетанковими. Слова "підводні війська" і "протичовневі війська" викликають в уяві якихось солдат, які в скафандрах марширують по морському дну. Звичайно, це не так, і тому на флоті слова "війська" в даному контексті не використовуються, а використовується слово "сили". Так само не буває "зенітних есмінців", а є есмінці ППО.
Автори називають німецькі танки PzKpfW III i PzKpfW IV "Mark III" i "Mark IV". Можливо, це для них було так зручно, але позначення "Марка" властиве лише британським танкам, а не німецьким. В радянській і пострадянській літературі було прийнято називати німецькі танки Т-ІІІ і Т-IV, і краще було би і в перекладі використовувати або це позначення, або більш точне німецьке, яке я надав вище. Бо до мене, наприклад, не відразу дійшло, про які саме танки йдеться, чи про англійські, чи про німецькі.
Також помітив, що слово фельдмаршал в книзі чомусь пишеться так фельдМаршалл. Здається, хтось включив автоматичну заміну, щоб поміняти слово "маршал" на Маршалл, прізвище американського генерала і політика, а заміна спрацювала по всій книжці, навіть там, де міняти було не слід.
А ось про наступний недолік я не можу сказати, чи був він в оригіналі, чи лише в українському виданні. В книжці зовсім не має ілюстрацій. Не лише портретів генералів або фотографій зразків військової техніки - без цього можна було би прожити, хоча це й не добре. Але немає МАП. Взагалі жодних. А книжка з воєнної історії без мап є в деякому сенсі неповноцінною. (Не знаю, чи були мапи в оригіналі, чи ні.)
Також треба зазначити, що оригінал книги вийшов в Америці в 2000 році, тобто там не відображені більш нові знання та інформація, яка стала відомою за останні 23 роки.
Тверда "четвірка", але на жаль, не більше.