Анотація "Дім для дома", Вікторія Амеліна
Смішний пудель на ім’я Дом розповідає нам історію родини — старого полковника та кількох поколінь жінок. І пес, і люди почуваються ніяково у невеличкій львівській квартирі, де жив раніше... Яка різниця хто? Камені не розкажуть. Або розкажуть — якщо маєш собаче чуття. Та хіба є історії, які допоможуть — полковнику зі сходу України чи хоча б його псові — нарешті відчути себе вдома у Львові 90-х? Здається, до чужої скрині вже ніколи не підібрати ключа. Вже ніколи не відпустити штурвал винищувача. Ніколи ні пес, ні стіни не приймуть нових господарів. Але буває, чужа таємниця виявляється й твоєю також. І, можливо, героям цієї історії таки вдасться віднайти дім.
Читати все
написана хорошо, но очень тяжелая книга, грустная
Надзвичайно цікава та наповнена сенсом книга, яка виділяється серед усіх прочитаних мною книг за останні років 5-6. Така книга зараз - це надзвичайна рідкість. А розбір формування ідентичності та питання приналежності до різних націй, культур та країн, і все це в межах однієї родини, - браво авторці. Хотілося щоб книга не закінчувалася.
Чудова ностальгічна книга