Анотація "Щастя", Любов Долик
Кожна поезія Любові Долик із розділу інтимної лірики випромінює своє світло: то яскравий спалах, то сумовитий, інколи аж тривожний відблиск, а усе це в сукупності й творить дивосвіт, якусь калейдоскопічність спонтанних порухів жіночої душі. Інколи мені здавалося, що коли творить свої поезії Любов Долик, то душа її перетворюється на скрипку із туго натягнутими ніжними струнами, і аж навіть лячно необережно торкатися їх, щоб вони, бува, не порвалися… Це елегійні роздуми про наше буття, призначення людини у цьому світі, вагомість її слова і діла… Але що найважливіше — це щирий і вдумливий апофеоз життю, природі, а передусім — Творцеві. Над усіма нашими гараздами і негараздами Любов Долик бачить волю Господа, часто звертається до Нього, її поезії можна назвати творами глибоко віруючої людини, проте без надмірного надриву, екзальтації, а із чулим серцем, сповненим лагідної і вдячної Віри, Надії й Любові до Всевишнього. Це її кредо, ті вічні постулати, за якими любить, живе, творить.
Читати все
