Код товару: ІМ-00107069
П’ятий том щоденникових записів видатного українського політичного діяча, прозаїка, драматурга й художника Володимира Винниченка охоплює період еміграції 1932–1936 рр. Це продовження чотирьох попередніх книг: перші дві виходили друком в Едмонтоні–Нью-Йорку в 1980 і 1983 роках й містили записи 1911–1920 і 1921–1925 рр., а третя й четверта — вже у київському видавництві “Смолоскип” 2010-го та 2012 року, й були присвячені 1926–1928 та 1929–1931 рр.
Систематичні авторські нотатки досконало відтворюють не лише культурно-мистецьку й громадсько-політичну атмосферу, у якій жив і творив В. Винниченко, а являють зацікавленому читачу його унікальний внутрішній світ. Щоденники сповнені великою кількістю побутових дрібниць, інтимних переживань, психологічних роздумів і політичних візій оригінального майстра слова.
Видання розраховане на широкі кола шанувальників української та світової літератури, культури та історії.
Книги Володимира Кириловича Винниченка належать до золотого фонду української літератури, в якій він свого часу навіть започаткував новий напрям. Коротка біографія Володимира Винниченка розпочинається 16 липня 1880 року в м. Єлисаветград (нині Кропивницький).
Детально про автораНовинки
Раніше ви дивились
Враження, що щоденники ретельно відкориговано чи то самим Винниченком чи то його дружиною. Автор самозакоханий до нестями. Не поважає, здається, нікого крім себе. Якщо ви хочете там знайти актуальну його часові політичну ситуацію чи якісь серйозні коментарі до політики- то там такого майже немає. Винниченко натхенно описує щодня як він погуляв, що поїв, пішов у душ та зробив клізму. Не поважає нікого крім себе. Називає тих, з ким дружить - істотка, людинка і т.д. Періодично бреше. Взагалі, після прочитання лишилось почуття огиди. Є версія, що Винниченко з дружиною, Розалією яківною - шпіони. І щось в тому таки є. Це видно і по тому, що його залишили в спокої ( на відміну від Петлюри того ж), по тому як зичищено (професійно!) його щоденник, по тому як принизливо він пише про людей з простим народним неаристократичним обличчям( про П. Феденка) і т.д.
Читати всеНецікавий щоденник, нецікаві спогади. На відміну від спогадів того ж Скоропадського.