Анотація "Міста живих, міста мертвих. Історії війни у Бучі та Ірпені"
Цієї книги взагалі не мало бути. Бо цієї війни не мало бути.
Але 24 лютого Україна прокинулась вдосвіта від звуків вибухів і колони російської техніки чавили своїми гусеницями наше минуле життя. Війна стала нашою новою реальністю, повітряні тривоги — буденністю. Буча та Ірпінь перестали асоціюватись з лісом, санаторіями та дитячими таборами, з розміреним життям ередмість столиці. Тепер одні тільки назви цих міст прошивають болем навіть тих, хто ніколи в них не бував. Але поряд зі злом та болем, усі дні війни у цих змерзлих, наляканих та скривавлених містах жив небачений героїзм — військових, медиків, рятуваль_ників, бійців тероборони, містян — всіх, хто допомагав, захищав, рятував, евакуйовував. Окупація та бої за Гостомель, Бучу та Ірпінь тривали близько місяця. Але, аби описати все, що сталося за цей місяць, знадобляться десятиліття, томи й робота багатьох людей.
Книга бере за живе.. Враховуючи що більшість описаних подій відчувалися на собі..Не можемо це забути, потрібно передавати наступним поколінням!
Ці книги повинні перекладатись мовами світу. Кожна людина в будь-якій країні повинна знати, що собою уявляють громадяни клятої "расєи" і яку загрозу вони несуть. Потворна нація катів, гвалтівників, мародерів, вбивць не заслуговує нащадків.
Дякую автору, видавництву та магазину за можливість дізнатися правду про жахливий "русский мир". Це дуже страшна реальність, але ми і наші діти повинні знати цю правду, щоб в майбутньому зпобігти таким трагедіям. Серед розповідей, які зібрала авторка є розповідь і мого брата - Антона Кирика. Нациська жорстока рука россіян торкнулась багатьох українців та залишила страшний слід в житті нашого народу. Дарую цю книгу своєму музею, щоб люди знали всю правду про російський нацизм.