Анотація "Кохання. Життя і смерть з Біллом Евансом", Лорі Верхомин
Ця історія кохання — неймовірна, тому що не вигадана. Іноді безмежно красива, іноді страшна й приземлено-життєва. Але справжня, як справжнє кохання. Коли двоє дивляться в одному напрямку, коли різниця у віці не має жодного значення, коли Він вчить її чути музику між нотами, а Вона його — чути тишу між словами про кохання.
У цій книжці спогадів Лорі Верхомин розповідає про останні непрості 18 місяців життя і смерті талановитого американського джазового піаніста з українським корінням Білла Еванса. Через його особливе розуміння та виконання джазу музичний світ захоплюється ним донині.
не знаю, чого очікували попередні коментатори від книги, яку написала дівчина, яка знала Білла лише 18 місяців. і якої на той момент було 20 років. великої біографії? аналізу його творів? Лорі чудово пише. Дякую видавництву за книгу. це нехай і маленький, але все ж таки внесок у пам'ять про Білла Еванса.
Дивна книга... Той хто любить джаз, зокрема творчість Еванса, ім'я якого на обкладинці ніби говорить про те, що ця книжка про джаз і про Біла Еванса, нічого не знайде в ній ані про джаз, ані про Біла Еванса. Натомість любителі жіночих романів / мемуарів підстаркуватих старлеток пройдуть повз, бо ані назва, ані обкладинка не говорять про що насправді ця книга .
Залишаючись під враженням від недавно прочитаної автобіографії Майлза Девіса, цілком (не?)випадково в одній з львівських книгарень в око впала ця книжка – на обкладинці побачив знайоме обличчя й ім’я, і не вагаючись, взяв до рук, бо літератури такого штибу (маю на увазі на джазову тему) в Україні не знайдеш. А тут ба – ВСЛ, та ще й в перекладі Віктора Морозова. Що може піти не так?