Авторські казки - книги
Авторські казки: художні тексти для найменших читачів
На відміну від народних казок, чий автор хоча й існував колись, але тепер нікому не відомий, і тепер вони вважаються колективним витвором цілого народу, авторська казка (інша назва – літературна казка) за визначенням має свого творця. Деякі підручники наводять тезу, що авторською казкою в широкому розумінні можна назвати будь-який літературний твір. Але у більш науковому розумінні авторська (літературна) казка – це художній твір з відносно простим сюжетом, призначений для дітей.
У літературознавстві з давніх давен існувала інтенція, прагнення: каталогізувати та структурувати певним чином сюжетику оповіді. Так, німець Йоган Еккерман, секретар і друг Ґете, у своїх мемуарах згадував розмову з майстром, присвячену сюжетним схемам у літературі. Ґете, зокрема, зауважував, що драматург Карло Ґоцці свого часу декларував існування 36-ти основних «трагічних ситуацій» – літературних схем, а Шиллер припускав, що їх більше, проте не зміг нарахувати й цих. Кількома десятиліттями пізніше француз Жорж Польті проаналізував аж 1200 літературних творів, щоб підтвердити теорію Ґоцці, і, звісно, підтвердив її, підігнавши ці 1200 історій до 36-ти зручних для нього формальних схем. Ще кількома десятиліттями пізніше аргентинець Борхес написав свій відомий есей «Чотири цикли», де взагалі звів усі сюжети людства до чотирьох: пошук, повернення, штурм / героїчний захист міста, самовбивство Бога. А на початку 21 століття американець Воннеґут прочитав лекцію про те, що сюжетів, які використовує та до яких апелює людство, існує вісім. І намалював ці сюжети маркером на дошці.
Певна схожість, повторюваність сюжетів чи не найбільше властива казкам, включно з авторськими. Ця стереотипність зумовлена передусім метою, заради якої пишеться казка, та засобами, за допомогою яких реалізується казкова оповідь. Адже казка – це чарівна розповідь, адресована дитині. Крім цього є ще багато жанрових особливостей (в цілому, казка як жанр – це дуже жорстка структура, саме тому написати текст для дитини може бути складніше, ніж текст для дорослих), але загалом зрозуміло, що казка найбільш ефективно «працює» завдяки формальним властивостям. Казка має розважати, захоплювати – але й навчати, розвивати, демонструвати щось (про світ, людей, тварин).
Саме тому великі майстри авторської казки – Андерсен, Керрол, Ліндгрен, Екзюпері – писали водночас дитячі й тонкі літературні, філософські тексти. Тексти, читати які можна багато разів: у дитинстві, замолоду і потім, у зрілому віці, та кожного разу відкривати багатошаровість простих сюжетів.
