Анотація "Військові злочини проти жінок", Рафаель Гругман
Чому скоюються військові злочини проти жінок? Що відбувається під час тривалих бойових дій, коли в суспільстві порушується демографічний баланс, а мільйони жінок і чоловіків стають самотніми? Багато чого траплялося на окупованих територіях і фронтах Другої світової війни: п’яний розгул і безладні статеві зв’язки, солдатські борделі, масові вбивства і групові зґвалтування. Після 1945 року деякий час здавалося, що людство здобуло жорстокий урок і подібні злочини більше ніколи не повторяться. Але настав рік 2022, найтрагічніший в післявоєнній європейській історії. Онуки тих, хто наприкінці Другої світової мародерствував, убивав і ґвалтував у Берліні, Будапешті, Відні та Кенігсберзі почали чинити те саме у Бучі, Маріуполі, Херсоні та іншіх українських містах.
Чому це сталося? Історія нічому не вчить народи, якщо безкарними залишаються злочини минулого. І злочини проти людяності, скоєні путінською Росією в Україні, ще один доказ тому. Саме цьому присвячена книжка американо-українського письменника й публіциста.
Читати все
Про книжку "Військові злочини проти жінок"
«Військові злочини проти жінок» – це книжка американо-українського автора Рафаель Гругман про злочини військових проти жінок. Ця книжка розповідає про злочини на сексуальному ґрунті, які скоювались під час воєн в 20 і 21 столітті. Книжка викриває кримінальні сексуальні дії бійців Червоної армії, які в Радянському союзі замовчувались, в той час, як німецькі жінки називали монумент воїну-визволителю в Берліні «могилою невідомого ґвалтівника».
Ця книжка оголює тему сексуальних злочинів під час Другої світової війни. Вона заторкує питання примусової стерилізації в Німеччині, солдатських борделей, масових зґвалтувань та інших злочинних сторінок історії ХХ століття. Також у цій книзі автор розглядає злочини 21 століття, які скоювали російські солдати на території України.
Книга «Військові злочини проти жінок» відгукнеться всім читачам, які цікавляться історією Другої світової війни. Також вона є виданням, що не дає нам забувати про військові злочини й не замовкати доти, доки всі винні не будуть покарані. Книга з’явилась у серії «HISTORY» від видавництва «Фабула», де читачі зможуть також побачити книжки «Бій за Київ» та «Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну». Купити цю літературу ви можете в інтернет-магазині Книгарня «Є» та в мережі наших фізичних магазинів.
Лише з обкладинки книжки, де вказано назви українською та англійською мовами, кидається в око невідповідність: «war crimes» - це ж воєнні, а не військові злочини. У книжці повсюдно використовується поняття «військові злочини» там, де цього бути не повинно.
Читати всеНе вдаватимусь в подробиці про те як я просила Фабулу змінити це ще у листопаді 2023 і мені повідомили, що це бачення автора, який писав книжку українською мовою. Проте до Книжкового Арсеналу вже було підготовлене нове видання книжки зі зміненою назвою: «Злочини проти жінок під час війни». У тексті теж внесено зміни і це чудово. Але чи повідомлені про це читачі? Обидва варіанти книжки продаються одночасно, без будь-яких зауваг та застережень. Рулетка: хтось читатиме про військові злочини, хтось про воєнні.
Більше того, незважаючи на десятиліття вживання українського перекладу “crimes against humanity” як «злочини проти людяності», у книжці вони вперто «злочини проти людства». Але це не суттєво. А суттєво те, що автор часто змішує воєнні злочини і злочини проти людяності (людства). Також надає перелік «ознак військових/воєнних зgвалтувань», які нічого спільного з міжнародним правом не мають.
Що ж до змісту. Книжка про насильство над жінками. Це огидні, страшні, жахливі події і я розумію, що текст не може бути приємним. Тут багато історичних деталей, цитат з різних джерел. В основному, розповідь ведеться про період з Другої СВ, про звірства Червоної армії на території Німеччини та інших держав, про страшні події в Берліні 1945. Побіжно йде мова про інші конфлікти у світі після 1990-х років. Автор багато пише про жінок-добровольців у радянському війську, про «похідно-польових дружин», борделі, венеричні захворювання.
Є оціночні судження там, де, на мою думку, не варто. Про «немудрих жінок»-добровольців. Про те, «що ж це за країна, яка не спромоглася прихистити й обігріти жінок, котрі захищали її нарівні з чоловіками?» Про Францію, яка «прийняла те, що з нею сталось, і … спробувала «отримати задоволення»… - доброчесні та елегантні француженки самі шукали випадку опинитися в обіймах галантних тевтонських лицарів.»
І звідки бере інформацію автор? У жодному з використаних джерел не вказано сторінок. Перевірити цитати дуже тяжко. Більше того, велика частина джерел з доменів «.ru», заблокованих ресурсів. До прикладу, цитуючи Габі Кьопп, автор не знає про українське видання книжки «Чому я народилась дівчинкою?» і бере цитату з російського інтернет-ресурсу. Говорячи про історію Марти Гіллерс, яка анонімно написала книжку «Жінка в Берліні», що теж видана українською, автор взагалі не посилається на жодне джерело.
Описуючи вхід до Львова батальйону Нахтігаль, сформованого з членів ОУН, автор посилається на заблокований ресурс Livejournal. Дивуюсь, чи немає історичних книжок на цю тему? Невже настільки важливі ті «.ru»? Далі, говорячи про дії цього батальйону на Вінниччині, де «навіть німецькі солдати не витримали і, застосувавши зброю, запобігли розправі», посилається на книжку, видану у Mosкві 2007 року.
І фотографії. Наприклад, одне з джерел: «приватні фото, виявлені у вбитих солдатів вермахту». Ким виявлені? Чи звідки отримані? Інколи, намагаючись валідувати фото, автор вказує, що «фото публікувались також у www.istrprava.com.ua». Але який режим доступу? І що це за ресурс? Може таки istpravda.com.ua. Хто зна.
На жаль, є цілі розділи з фактами, статистикою без посилань.
Не знаю як ставитись до книжки. Розумію важливість теми і тривалого замовчування. Це вагома історична інформація, яка не може бути перекручена, недоглянута, кинута абияк. Книжка не є ані історичною, ані юридичною. Це спроба узагальнити доступну автору інформацію і викласти свої роздуми над цим. Беручись за неї я, очевидно, очікувала іншого і деяка поверхневість підходу мене вразила. Розумію мету автора, ціную його засудження війни в Україні, але не можу прийняти такої реалізації задуму для книжки.