Код товару: ІМ-00001668
Анотація
Літо у неіснуючому містечку Ґрін Таун 1928 року веселі пустощі чотирьох безтурботних хлопчаків і кульбабове вино, яке готує дідусь Воно — як чарівна капсула часу, що вбирає у себе досвід минулих літ, воно — як ностальгія за дитинством, у яке зможе хоча б на мить повернутися кожен, хто візьме до рук фантастичну повість Рея Бредбері "Кульбабове вино". Ця книга — острівець, на якому зупиняється час. Її сторінки дихають далекими дитинно-безмежними спогадами: теплими, п`янкими, вічними, проте яких нам не спіймати ніколи. Рей Дуглас Бредбері — один із найвідоміших американських письменників, автор близько 800 літературних творів чи не всіх відомих жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п`єс для театру і радіо, кіно- й телесценаріїв, лібрето опер та мюзиклів. У його творчості органічно поєднуються фантастика й реалізм, казка та достеменний факт, ностальгія за минулими літами й допитливий погляд у майбутнє.
Читати всеПро книжку
Читати все
Рей Бредбері
Рей Бредбері — американський письменник, який писав у жанрі наукова-фантастика. Народився у містечку Вокіґан, що знаходиться у штаті Іллінойс. Друге ім’я у нього було — Дуґлас. У Рея було два брати близнюки, але один з них помер у віці двох років, а згодом у сім'ї Бредбері з'явилася донька, яка також померла. Ці дві смерті не залишили байдужим автора й емоційний слід від них можна знайти у багатьох його творах.
Детально про автораНовинки
Раніше ви дивились
Персональний подарунок на першу покупку
Додатково 10% знижки
Реєструйся та отримай смс з
промокодом на знижку
Спіймана і закоркована в книжці магія літа
Чи можливо спіймати і закупорити магію в пляшці? А сонце і зірки, подібно світлячкам? Напевно, ні, але Бредбері точно сховав магію літа у своїй книжці, немов кульбабове вино закоркував у пляшку. І вона виявилася такою ж солодкою.
Є щось таке у стилі Бредбері, що змушує мене згадувати про своє дитинство. Жодному іншому письменнику таке не вдавалося. Подібно до того, як він робив у своїх «Щось лихе насуває» та «Переддень всіх святих», Бредбері втягує мене у свою історію солодким, поетичним, символічно описовим стилем у спосіб, який так обожнюють справжні поціновувачі художньої літератури; він переносить мене зі світу реальності у свою історію. І я, будучи вже дорослою, точно можу сказати, що ця історія – це справжній скарб, бо з віком легко забуваєш своє дитинство, але коли тебе вихоплюють і поміщають у такі історії, неодмінно згадуєш, як то воно – бути знову дитиною.
І я згадую. Згадую пригоди, згадую, як бігала зеленими лугами, стрибала через паркани і лазила по деревах. Згадую відчуття, коли котишся по траві і перепливаєш каламутні ставки. Я ніби справді відчуваю запахи того старого пошарпаного кінотеатру, маленького, але гомінкого місцевого ярмарку та пирогів, що бабуся колись випікала в духовці.
Ця історія – як подих свіжого повітря, ковток з джерела молодості; вона повернула мені теплі спогади з мого минулого, коли мені було ще тільки 12. Тому вона заслуговує на найвищу оцінку – 10/10.
Твір на тему "Як я провів літо"
Ця книга справді трохи схожа на знайому і ненависну всім тему шкільного твору. Але вона неодмінно прикрасить ваш вікенд або відпустку своєю романтичністю та легкою сентиментальністю.
Чотирнадцятирічний Дуглас — головний герой книги, мислить нестандартно і образно. Його світ повний літа та світла, що, власне, неодмінно передається читачам.
Описуючи світ дитини, автор паралельно ще й ділиться із читачами старечою мудрістю. Адже вона приходить із роками, досвідом та біллю, коли врешті-решт приходиш до висновку, що лише маленькі та незначні на перший погляд події мають найбільше значення.
Зміст тут не головний! Принаймні, не повністю. Як на мене, то найважливіше те, що ти відчуваєш під час читання цієї книги, як сприймаєш усі ті відкриття та переживання, що спіткають головного героя.
Це історія про літо. І не важливо скільки тобі років, і яке літо у тебе перед очима, коли читаєш (можливо, те, що поки навіть не настало). Книгу відкриваєш справді як пляшку кульбабового вина: навіть у лютий мороз вона пахнутиме літом, свіжескошеною травою, галонами ванільного морозива та теплими вечорами на веранді.
І взимку, коли тобі захочеться трохи липневої спеки, ти залізеш до шафи і з кожної сторінки тобі буде посміхатися літо. І щастя.