Леонід Зябрев
Леонід Зябрев – PR-експерт із понад 25-річним досвідом. Працює в комунікаціях різних компаній: міжнародних, вітчизняних, комерційних і державних. Вважає, що бачив в українському офісному житті все.
Детально про автора
Анотація "Самовчитель гри в офісний покер, або Як вигравати у грі під назвою «робота»"
Ця книга – дослідження офісного життя-буття в українських компаніях. Вона – для молодих людей, яким цікаво, що їх очікує, коли вони почнуть працювати, або працюючих українців, які щодня ходять на роботу «наче на каторгу» і хочуть це змінити.
Книга будується навколо теорії роботи – «офісного покеру», Теорія полягає в тому, що будь-яка наймана праця є рольовою грою, і ставитися до неї слід відповідно. Автор пояснює правила гри (принципи корпоративної культури), яких треба дотримуватися, щоб повсякчас на роботі мати добрий настрій і до того ж досягати успіху.
Засновано на реальних офісних українських історіях.
Work to live або live to work – підходи, які відрізняють ставлення американців і європейців до роботи. Але незалежно від того, який з варіантів більше подобається вам, роботу в компанії можна сприймати як гру. Саме таку концепцію описує автор книги «Офісний покер», прирівнюючи роботу до гри. Чому гри? Тому що таке ставлення до роботи спрощує її сприйняття. Тобто якщо не подобається гра, ви завжди можете її змінити і знайти ту, в яку ви будете грати краще й частіше перемагати. Окрім того, таке ставлення допомагає легше змінювати роботу та швидше адаптуватись до нового середовища. Звичайно, є певні правила, знання яких допомагає краще грати за правилами компанії і швидше досягати успіху. В цій книзі автор описує власний досвід успішної гри та ставлення до роботи, які безперечно допоможуть вам зрозуміти, за якими правилами офісного покеру краще грати вам.
Читати всеНарешті в Україні з’явилась наша книга, яка пояснює правила виживання в офісі. До виходу книги «Самовчитель гри в офісний покер або як вигравати у грі під назвою «робота» як новобранці, так і ветерани офісних воєн читали здебільшого американських та інших західних авторів, більшість порад яких не завжди відповідала реаліям саме українського офісу з його специфічним менеджментом, розгульними корпоративами та вибуховим міксом пострадянщини й техно-панку. Яскраві (і при цьому правдиві) офісні історії, подані з гумором та значною часткою самоіронії, не лише розважать читача, а й насправді дадуть багато корисних та практичних порад, щоб краще спланувати та реалізувати власну кар’єру. Леонід Зябрев, без сумніву один із найвизначніших фахівців з комунікацій в Україні, у цій книзі відкрив ще один бік свого таланту, запропонувавши публіці яскраву та корисну книгу.
Читати всеУявіть корпоративний АРМАГЕДОН, або ДРАМУ. І ось серед всезагального хаосу і стресу з’являється супергерой Леонід Зябрев, який спокійно, ніби Йода, каже: «Розслабся, до роботи треба ставитися легко, ніби до гри. І я про це пишу книжку». Не всі вірили про книжку, чи «гру». А він узяв і написав. І видав із твердою обкладинкою і гарними ілюстраціями.
Читати всеКнигу про те, як в офісних джунглях вижити, розслабитися, і навіть отримати задоволення.
Відразу щодо цільової аудиторії. Людині з солідним стажем роботи ця книга мало чого дасть у плані теорії. Тут вже власних гуль достатньо. І найбільше задоволення я отримала від гумору і офісних байок.
Цитата про 65 % українців, які "...йдуть на роботу як на каторгу. Хоча з каторгою простіше - зазвичай це покарання, обмежене у часі. А робота - вічна".
На мій погляд, цю книгу слід читати усім, кому виповнилося 18 і хто лише починає трудову діяльність. Можна навіть спробувати ввести у шкільну програму, бо нас абсолютно не готували до того, з чим ми маємо справу мінімум 8 годин 5 днів на тиждень.
Я б хотіла прочитати цю книжку молодою-зеленою, після студентської лави. Наприклад, може, у мене був би менший шок від того, коли після успішної співбесіди до дуже культурної установи, мене, непитущу, завели до відділу майбутніх колег, де відразу пригостили щедрою порцією коньяку.
Мені, молодому антропологу, не спадало на думку, що культурний шок від іншої корпоративної культури буває не меншим, ніж від відвідування тубільного племені.
До книжки. Леоніду вдалося пройти по дуже тонкій грані: дати цікаві приклади із офісного життя, приховавши те, що варто приховати, поки живий автор і його роботодавці. А загалом таку книжку необхідно писати тоді, коли вже немає що втрачати, а учасники події упокоїлися у Бозі, чи здолані старечим маразмом. Отоді вийде смачніше і буде більше м’яса. Так що чекаємо на друге видання, доповнене. Років так за 40.
Прекрасна книга, з гумором про корпоративне життя, вдалими порадами і шикарними ілюстраціями. Раджу!