Іван Нечуй-Левицький
Іван Нечуй-Левицький (за документами Левицький) – український письменник, прозаїк та перекладач, який народився 1838 року на Черкащині у сім’ї сільського священника. З самого дитинства майбутній письменник знайомився з історією України завдяки книгам із великої домашньої бібліотеки батька. В семирічному віці його віддали до духовного училища при Богуславському монастирі, де Іван Нечуй-Левицький опанував на гарному рівні церковнослов’янську, грецьку та латину. Далі в чотирнадцять років він вступив до Київської духовної семінарії, а згодом і академії. Незадоволений рівнем викладання в останній, власними зусиллями вивчає німецьку та французьку мови, читає європейську, українську та російську класичну літературу й західних філософів. Нечуй-Левицький закінчує академію, маючи ступінь магістра, відмовляється від шляху в духовенство та починає викладати у Полтавській духовній семінарії та подібних навчальних закладах історію, географію і російську мову й літературу. Опісля видачі Валуєвського циркуляру із єдиним за службову кар’єру скандалом переїжджає до Кишинева, адже залишаючись в Україні він би мимовільно став би русифікатором українців.
Детально про автора
